Мертвому півню фагот не потрібен

– То ви й справдiнiчого не знаете? – здивовано заблимав на комiсара Старий Ірландець.

– Та що я повинен знати? – не стримався Пад Люка.

Юджiнова схарапудженiсть розiзлила його не на жарт.

– Ти мене дiстав! Можеш по-людськи пояснити?

– А що пояснювати? – розвiв руками Старий Ірландець. – До ганделика тiеi рудоi свинi заявився якийсь приблуда, от вони i…

– Який ще приблуда? – аж пiдскочив Пад Люка.

– Звiдки менi знати, я ж його не бачив.

– То й що? Бачив не бачив, який з того хур? – заверещав Пад Дюка.

– Казали, приiхав на автомобiлi.

– На машинi?

– Так казали.

– Що за машина?

– Тобто?

– Легкова чи вантажiвка?

– Кажу ж, що не бачив.

– Це якась хурня, Юджiне! – невдоволено вигукнув Пад Люка. – Нi хура не бачив, нi хура не чув!

Лiва брова комiсара кiлька разiв роздратовано сiпнулася, лице перекосилося зловiщою гримасою.

– Але… – спробував чи то виправдатись, чи то заперечити Старий Ірландець.

Та вислуховувати його Пад Люка не збирався.

Заклавши руки за спину та широко розставивши ноги, Пад Люка хижакувато розправив плечi i грубо скомандував:

– Вiскi! Прутко!

Одним махом виплюснувши у широкий, як халява його надраених до дзеркального лиску чобiт, рот стограмову порцiю аqua vita, комiсар смачно хекнув, задоволено обтер губи долонею i несподiвано доволi приязно поцiкавився:

– Признайся, Юджiне, це правда, що ти нiколи не розводиш вiскi водою?

– Як можна! – ображено пiдгорнув губи Старий Ірландець.

– Ти, Юджiне, бовдур! – покрутив мозгiвнею Пад Люка i зареготав, мов жеребець. – Це ж нерозумно. Ясна рiч, солiдним клiентам ти повинен услужувати без усяких фiглiв-мiглiв, але на якого хура втрачати приварок на iнших?

– Для мене усi клiенти однаковi, – гордо заперечив Юджiн.

– Справдi? – осклабив зуби Пад Люка. – То ти хочеш сказати, що немае нiякоi рiзницi мiж мною i якимось виродком, вiд якого тхне потом i ще хур знае чим?

– Боронь боже, – зблiд Старий Ірландець.

– На який хур менi знати, що ти мав на увазi! – здибився Пад Люка. – З вогнем граешся! Розвiв тут, бляр, димосратiю. Знаеш, чим це пахне? Нi? А я знаю. Натуральний екскремiзм! Неповага до влади! Я цього не потерплю, так i знай!

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.