Нардепка

Того й дивись, що задвигтить за Стьопкою, як за тарантасом по шосейцi. Встид же який на всеньке село буде! Ще й потрусин не вiдбули – а вже розвiдна!..

– Стiйте, мамо! Стiйте! Не треба! Та спинiться ж ви!!!

– Що за лемент? – вигулькнув з-за хлiва батько.

– Дизю! Чи ти знаеш? – мати до нього. – Милоську iрод цей побив!

– То й шо?

– Як шо?! Боже, це ж твоя доня!

– Менi дочка, а йому жiнка! Хiба не вiдраджували ii? Не послухала, то хай тепер сама й чухаеться. І ти, стара, не лiзь мiж них, хай самi собi розбираються.

І ти, Милосько, не бiгай i не ерепень! Бо як ше хоч раз прибiжиш скаржитись, вiзьму дрина й так дам, що не сядеш пiвроку й не ляжеш! Нiхто тобi його не пiдсовував, без нас обiйшлася. То й тепер без нас обходься. Пойняла? І марш спередочей менi зараз же!..

2

Стьопка в цей мент сидiв у хатi, наминав пирiжка з маком, запиваючи молоком, i намагався пригадати, що йому ще нараджував перед весiллям батько. Першу iнструкцiю – «Нада, синку, жонку зразу до рук прибирать!» – вiн уже сповнив.

Ага, ще батько казали: «Не надривайся, за роботу дуже не хапайся! Тесть у тебе з хазяйством, якось коло нього перебудеш. Не протився, але й не годи. Сопи собi тихесенько. Дитину поскорше склепай, а затодi вже й попануеш: як що не так, чемодана в руки i з двору – самi за тобою побiжать, вернутися благатимуть…»

А що! Батько дурному вчити не буде свою кровинку. І взагалi не мiшало б тещi сто грамiв зятю пiднести, а вона замiсть того з самого ранку в картоплi раком длубаеться! Весiльний дух з обiйстя ще й не вивiтрився, а вона, бач, в город полiзла! Показать хоче, яка роботяща, чи що? Показуйте, мамо, показуйте, тiльки менi то все до iдного мiсця.

Спини на вас гнуть не буду. Дочка у вас одненька, мусите обезпечити ii, а менi ще он звикнуть треба до новоi жизнi, роздивиться, що воно й до чого, жiнку в рамцi поставити, щоб нi-нi…

Ех, все-таки воно й непогано жонатим бути! День собi пересидiв-перешвендяв, а увечерi жiнку за гараку i гойда-гойда!.. Не треба по клубах тинятися, дiвок видивляти, яку б заманути кудись пiд копицю.

Вхопив тут собi, завалив у лiжко – своя ж, як-не-як, законна…

Ну, бляха-муха, де вона там лазить? Що це, хiба iда мужчинi – молоко з пирiжками?! М’яса якогось би вже треба, помiдору. Ану, пiду потребую! Порядок повинна чуствовать, а то можу й добавити!..

Але, визирнувши у верандне вiконце, забачив Стьопка тещу – бiгла якраз через грядку до двору, а Милоська намагалась ii перепинити.