На нашем сайте вы можете читать онлайн «Собор Паризької Богоматері». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Легкое чтение, Любовные романы, Исторические любовные романы. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Собор Паризької Богоматері

Автор
Дата выхода
30 сентября 2020
Краткое содержание книги Собор Паризької Богоматері, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Собор Паризької Богоматері. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Виктор Мари Гюго) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Неможливо уявити літературу ХІХ століття без Віктора Гюго (1802–1885) – французького поета, прозаїка, драматурга, публіциста. Для французів він – поет і громадський діяч, для всього світу – автор безсмертних книжок. Сам Гюго називав себе романтиком і залишився їм до кінця своїх днів.
«Собор Паризької Богоматері» – перший історичний роман у французькій літературі. Для опису собору та Парижу XV століття письменник вивчив багатий історичний матеріал. Головні герої вигадані автором: циганка Есмеральда, архідиякон Клод Фролло, дзвонар собору горбун Квазимодо (який уже давно перейшов у розряд літературних типажів). Але є в романі «персонаж», який об’єднує всі діючі особи та збирає докупи основні сюжетні лінії. Ім’я його винесено у назву твору. Це – собор Паризької Богоматері.
Собор Паризької Богоматері читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Собор Паризької Богоматері без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Волоцюгою був Езоп; жебраком – Гомер, злодiем – Меркурiй…
Клопен перебив його:
– Ти, видно, хочеш забити нам баки своею тарабарщиною? К чорту, дай себе повiсити i не комизься!
– Пробачте, вельможний королю Алтинiв, – вiдповiв Гренгуар, не здаючись. – Не поспiшайте… Хвилинку!.. Послухайте… Ви ж не засудите мене, не вислухавши…
Його жалiбний голос потонув у гаморi, що панував навколо. Хлопчик ще з бiльшим, нiж досi, завзяттям шкрябав свiй казан, а до всього того якась стара жiнка саме поставила на розжарений тринiжок сковороду, повну сала; воно шкварчало на вогнi, i звуки тi нагадували крик дитячоi ватаги, яка женеться за карнавальною маскою.
Тим часом Клопен Труйльфу порадився з князем Єгипетським i зовсiм п’яним iмператором Галiлеi, а тодi пронизливо крикнув:
– Тихо!
Але сковорода та казан не слухалися його й продовжували свiй дует, тому вiн скочив iз своеi бочки, пхнув однiею ногою казан так, що той вiдкотився вiд дитини крокiв на десять, другою – перекинув сковороду й повагом вернувся на свiй трон, незважаючи на приглушений плач малого, нi на бурчання староi, вечеря якоi горiла красивим бiлим вогнем.
Труйльфу подав знак, i князь, i iмператор, i харцизники, й швендi стали пiдковою, оточивши Гренгуара, якого все ще мiцно тримали три пройдисвiти. То було пiвколо з лахмiття, милиць, мiшури, вил, сокир, тремтливих од пияцтва нiг, грубих голих рук, гидких, осовiлих i отупiлих облич. Клопен Труйльфу, немов дож перед сенатом, чи король перед палатою лордiв, або папа перед конклавом, пiдносився над усiм своiм рицарством злиднiв, по-перше, завдяки висотi своеi бочки, а подруге, завдяки якомусь гордовитому, грiзному й несамовитому виразовi, що запалював його очi i згладжував у дикому профiлi звiрячi риси розбiйника.
– Слухай, – сказав вiн Гренгуаровi, погладжуючи по-репаною рукою свое потворне пiдборiддя, – я не розумiю, чому б тебе не повiсити. Це, здаеться, викликае у тебе огиду, що, зрештою, цiлком природно; ви, поряднi городяни, до цього не звикли.
Можна собi уявити враження, яке справила ця пропозицiя на Гренгуара, що вже втратив надiю зберегти життя i ладен був скласти зброю. Тепер вiн знову всiма силами схопився за можливiсть порятунку.
– Хочу, звичайно, ще й як! – сказав вiн.











