Собор Паризької Богоматері

Опудало вже вiдчепили, щоб звiльнити мiсце для нього.

Арготинцi примусили його вилiзти на лаву. Клопен пiдiйшов, накинув йому на шию зашморг i сказав, поплескуючи по плечу:

– Прощавай, друже! Тепер ти вже не викрутишся, навiть коли б у твоему черепi були кишки самого папи.

Слово «згляньтеся» завмерло на устах Гренгуара, вiн озирнувся навколо. Нiякоi надii: всi реготали.

– Бельвiне Зiрко, – звернувся король Алтинiв до здоровенного волоцюги, який виступив з юрби, – лiзь на поперечку.

Бельвiн Зiрка спритно вилiз на поперечну жердину, i за мить Гренгуар, пiдвiвши очi, з жахом побачив його над своею головою.

– Тепер, – сказав Клопен, – тiлькино я сплесну руками, ти, Андре Рудий, ногою виб’еш з-пiд цього лаву; ти, Франсуа Сливокрад, повиснеш на ногах цього пройдисвiта, а ти, Бельвiне, стрибнеш йому, на плечi; всi трое разом, зрозумiли?

Гренгуар здригнувся.

– Готовi? – спитав Клопен Труйльфу трьох арготинцiв, ладних кинутися на Гренгуара, мов три павуки на муху. Нещасна жертва переживала страхiтливi хвилини чекання, поки Клопен спокiйно пiдштовхував ногою у вогонь гiлочки виноградноi лози, якi ще не загорiлися.

 – Готовi? – повторив вiн i вже розвiв руки, щоб плеснути в долонi. Ще секунда – i все було б скiнчено.

Але раптом Клопен зупинився, немов у нього сяйнула якась несподiвана думка.

– Стривайте! – вигукнув вiн. – Я ж геть забув… За нашим звичаем, не можна повiсити чоловiка, не спитавши, чи не знайдеться жiнки, яка захоче взяти його собi. Ну, друже, це твоя остання надiя.

Одружишся або зi шльондрою, або з мотузкою.

Цей циганський звичай, хоч яким дивним вiн може видатися читачевi, iснуе ще й досi, i про нього докладно розповiдаеться у старовинному англiйському законодавствi. Прочитайте в «Нотатках Берiнгтона».

Гренгуар зiтхнув з полегкiстю. Це вже вдруге за пiвгодини вiн повертав до життя, тому не вельми й вiрив у таке щастя.

– Гей! – крикнув Клопен, знову видершись на свою бочку. – Гей! Баби, дiвки! Чи знайдеться серед вас якась вiдьма чи хвойда, що захоче взяти собi цього гультяя? Агов! Колето Стельмашихо! Елiзабето Знайдена! Сiмоно Жодуiн! Берардо Фануель! Марiе Кульгава! Тонна Довготелеса! Мiтель Щоката! Клодiно Гризивухо! Матюрiно Жiрону! Ізабо ла Тьерi! Агов! Пiдiйдiть-но подивiться! Мужчина задарма! Хто хоче?

Гренгуар у тому жалюгiдному станi був, безперечно, мало привабливий.

Жiнки байдуже поставилися до цiеi пропозицii. Нещасний чув, як вони вiдповiдали: «Нi-нi, вiшайте його, нам буде втiха».