Собор Паризької Богоматері

І все-таки три жiнки вийшли з юрби, щоб подивитися на нього. Першою була товста дiвка з квадратним обличчям. Вона уважно оглянула нужденний камзол фiлософа. Одежина була зношена й мала бiльше дiрок, нiж решiтка, на якiй смажать каштани. Дiвка скривилася.

– Старе дрантя! – пробубонiла вона i звернулась до Гренгуара: – Ану, покажи твiй плащ.

– Я загубив його.

– Капелюх?

– Його в мене забрали.

– Черевики?

– Вони вже майже без пiдметок.

– Гаманець?

– На жаль, – затинаючись, промовив Гренгуар, – я не маю нi денье.

– То хай тебе повiсять, i ти ще й подякуй! – вiдрiзала вона i вiдвернулась.

Пiдступила друга, стара, чорна, зморшкувата, бридка жебрачка, – така огидна, що навiть у Дворi чудес iй не було рiвнi. Обiйшла круг Гренгуара. Той затремтiв вiд страху, що iй захочеться його взяти. Але вона процiдила крiзь зуби:

– Занадто худий! – i пiшла геть.

Третьою була дiвчина, досить свiжа й не дуже погана.

– Врятуй мене! – стиха промовив до неi неборак. Вона деякий час спiвчутливо дивилася на нього, потiм опустила очi, пом’яла пальцем складку спiдницi й зупинилась, не знаючи, що iй робити.

– Нi, – нарештi промовила дiвчина, – нi! Гiйом Вислощокий поб’е мене. – І вона пiрнула в юрбу.

– Не щастить тобi, друже, – сказав Клопен. І, випроставшись на бочцi, на превелику втiху присутнiх, наслiдуючи оцiнщика аукцiона, вигукнув:

– Бiльше нiхто його не хоче? Нiхто не хоче – раз! Нiхто не хоче – два! Нiхто не хоче – три! – Вiн обернувся до шибеницi, кивнув головою i сказав: – Лишився за тобою!

Бельвiн Зiрка, Андрi Рудий i Франсуа Сливокрад пiдступили до Гренгуара.

В цю мить серед арготинцiв пролунало:

– Есмеральда! Есмеральда!

Гренгуар затремтiв i озирнувся в той бiк, звiдки долинали вигуки. Юрба розступилася, пропускаючи дiвчину – уособлення невинностi i вроди.

То була циганка.

– Есмеральда! – промовив Гренгуар, вражений, незважаючи на свое хвилювання, тiею швидкiстю, з якою це магiчне слово пов’язало спогади про все, що вiн пережив того дня.

Здавалося, що це незвичайне створiння поширювало владу своеi чарiвностi й краси навiть на Двiр чудес.

Арготинцi й арготинки покiрно давали iй дорогу, а iхнi дикi обличчя прояснювалися вiд самого ii погляду.

Дiвчина легко пiдiйшла до засудженого, гарненька Джалi дрiботiла за нею. Гренгуар стояв нi живий нi мертвий. Якийсь час циганка мовчки дивилася на нього.