Собор Паризької Богоматері

То було, якась торговка овочами дасть менi сливу, то пекар кине скоринку хлiба; ввечерi я намагався потрапити до рук дозору, i мене вели в тюрму, де завжди був оберемок соломи, щоб переспати нiч. Та все це, як бачите, не перешкоджало менi рости й худнути. Взимку я грiвся на сонцi бiля пiд’iзду палацу де Санс, дивуючись, чому це купальськi вогнi запалюють у липневу спеку. В шiстнадцять рокiв менi захотiлося визначити свое становище в суспiльствi. Поступово випробував усе: пiшов у солдати, та не був досить хоробрим, пiшов у ченцi – та не був досить побожним i до того ж я не вмiю пити.

З вiдчаю пiшов у пiдмайстри до теслярiв, але не був досить сильним. Менi дуже хотiлося стати шкiльним учителем; щоправда, я не вмiв читати, та це мене не спиняло. Незабаром помiтив, що для всiх цих занять менi чогось бракуе, i, побачивши, що я нi до чого не придатний, почав складати вiршi, за власним покликанням став поетом. Якщо ти волоцюга, то завжди можеш узятися до цього ремесла, i це все ж таки краще, нiж красти, до чого мене пiдмовляли деякi моi злодiйкуватi друзi. На щастя, одного чудового дня я зустрiв дома Клода Фролло, преподобного архiдиякона Собору Паризькоi Богоматерi. Вiн допомiг менi, i йому я маю дякувати за те, що став освiченою людиною, вивчив латину вiд «Повинностей» Цiцерона до «Слова про смерть» целестинських ченцiв. Розумiюсь на схоластицi, пiiтицi, ритмiцi й навiть на герметицi – цiй премудростi всiх премудростей. Це я автор мiстерii, яку з величезним успiхом сьогоднi виконували в переповненому залi Палацу. Я також написав книгу на шiстсот сторiнок про страшну комету 1465 року, через яку один неборака збожеволiв. У мене були й iншi успiхи. Трохи знаючись на артилерiйськiй справi, я брав участь у спорудженнi тiеi величезноi бомбарди Жеана Мога, що, як ви знаете, вибухнула, коли ii випробовували на мостi Шарантон, i вбила двадцять чотири роззяви. Як бачите, я для вас непогана партiя. Знаю силу-силенну цiкавих фокусiв, яких можу навчити вашу кiзоньку; наприклад, передражнювати паризького епископа, цього проклятого святенника, млини якого забризкують перехожих грязюкою, коли вони йдуть мостом Млинарiв. До того ж, за мiстерiю я одержу багато грошей, якщо менi заплатять. Отже, я весь до ваших послуг: i я, i мiй розум, i моi знання, i моя вченiсть; я готовий жити з вами, панночко, як вам завгодно: цнотливо чи в веселощах; як чоловiк з жiнкою, коли це вам до вподоби, чи, коли волiете, як брат iз сестрою.