Поринь у книгу

Батько постiйно на роботi чи десь по-справам, а у квартирi, окрiм прибиральницi та куховарки, якi приходили тричi на день – нiкого.

«Роззувайся й мий руки, зараз будемо iсти».

Здалося, що цi слова пролунали насправдi, а не лише в спогадах. Максим побiг на кухню, де ранiше мама завжди зустрiчала його з лiцею, готуючи щось смачненьке та запашне. Зараз же там не було нiкого й пахло лимонним миючим засобом. Лише коли приходила куховарка, кухню заповнювали хоча б якiсь приемнi запахи, однак ii страви й поруч не стояли з делiкатесами мами.

Стримуючи сльози, Максим пошкандибав до своеi кiмнати.

Вiн сiв на стiлець i поклав перед собою подарунок батька.

«Що це в тебе таке? Тато подарував?»

Максим трусонув головою, намагаючись викинути з голови спогади про маму хоча б на деякий час. Вони викликали лише сльози та завдавали страшного болю.

Голосно видихнувши, хлопець почав вiдкривати картонну обгортку, мiцно склеену скотчем. Вiн смикав ii, намагався рвати, щосили тягнув- але марно. Без чогось гострого не впоратися.

Взявши ножицi, вiн почав вiдкривати подарунок уже ними, боячись порiзатися чи пошкодити книгу всерединi.

«Обережнiше. Не одрiж пальцi».

– Добре, – вiдповiв Максим. – Чорт. Я скоро так збожеволiю.

Пирхаючи, вiн продовжив вiдкривати подарунок. Навiть ножицi виявилися заслабкими проти обгортки. Здавалося, книгу запечатали так, щоби розпакувати ii вже нiхто не змiг. Максиму це нагадало зав’язаний пакетик, розв’язати який майже неможливо й легше порвати його, чим вовтузитись iз вузлом.

От i зараз. Спочатку Максим намагався розрiзати скотч та картон обережно, нiчого не пошкодивши, а коли зрозумiв, що обгортка не здасться, почав рвати ii. Протикав ножицями, а коли й вони не допомагали – рiзав канцелярським ножем. І от, пiсля десяти хвилин тяжкоi працi, вiн нарештi змiг позбутися картонноi обгортки, пiд якою чекала книга, завернута в папiр.

Це дiйсно та сама книга?

Очi хлопця засяяли якимось невiдомим внутрiшнiм вогнем, а серце шалено закалатало.

Вiн почав обережно розгортати останнiй паперовий шар обгортки. У головi моталися десятки думок. Що це за книга? Яка вiрогiднiсть, що батько змiг дiстати саме ту, про яку Максим мрiяв? Якщо це вона, то як батько ii дiстав…

Коли папiр полетiв у бiк, хлопець ледь стримав радiсний зойк. Перед ним лежала книга з пожовклими вiд старостi сторiнками та м’якою блакитною обкладинкою, яка в деяких мiсцях була трiшки порвана. Однак, загалом, книга прекрасноi якостi.