Вітер часу

– Я – Володя, старший геолог на бурiннi.

Люда промовчала, але злегка посунулась, звiльнивши Володi трохи мiсця. За пiвгодини, залишаючи за собою хвiст тонкого пилу, машина наблизилась до однiеi з дiлянок. Володя побачив вишки двох пересувних станкiв УРБ-3АМ, змонтованих на автомашинах МАЗ.

– Бурiння над усе, – зауважив вчорашнiй знайомий. – А ми далi поiдемо.

Крiм Володi з кузова вилiзли Люда i два парубки, як з’ясувалось, технiки-геофiзики. Вони попрямували до автомашини ГАЗ-63, на якiй була змонтована червона будка.

Бурiння свердловини закiнчилось бiля другоi години ночi, вiдразу ж сюди виiхали водовозки, щоб промити забiй свердловини, i каротажка, тобто ця машина з будкою. Володя теж попрямував до каротажки. Дверi будки були вiдчиненi, там коло радiометра сидiв невисокий чоловiк у картатiй ковбойцi. Другий, мабуть робiтник, в брезентових рукавицях стояв бiля обсадноi труби, яка виднiлась на пiвметра над поверхнею землi, i поправляв опущений у свердловину кабель. Побачивши прибулих, чоловiк у ковбойцi залишив крiсло коло радiометра i вилiз назовнi.

– Йди ти, сiдай, – кивнув вiн одному з технiкiв, якi пiдiйшли. – Дивись, щоб стрiчку не заiло, щось самописець барахлить. Там на глибинi 340–346 метрiв аномалiя, я вже зробив деталiзацiю, а ти закiнчуй каротаж.

Технiк-геофiзик забрався в будку, туди ж повернувся робiтник i став за лебiдку, що пiднiмае каротажний кабель.

Чоловiк у ковбойцi подивився на Володю i простягнув руку. Володя ранiше вже бачив його в Об’еднаннi i знав, що вiн – старший геофiзик експедицii в Каратау.

Звали його Мiшею, вiн працював вже рокiв п’ять, був старшим геофiзиком Учкудуцькоi партii до ii лiквiдацii, коли родовище передали Навоiйському комбiнату.

– Ми на тебе чекаемо. Треба налагодити роботу з керном. Є деякi аномалii радiоактивностi, може вийде що-небудь. У цiй свердловинi теж е, ходiмо подивимось керн.

– Люда, – покликав вiн, – неси радiометр.

Вона пiшла до фанерноi будки на полоззях, зварених з товстих металевих труб, i винесла радiометр СРП-2а.

На кiнець трубки був надiтий свинцевий екран.

– Помiряй керн в iнтервалi 340–346 метрiв.

Разом з Мiшею пiдiйшов до керну Володя. Подивившись на фанернi етикетки, вiн вiдразу визначив, що керн з цього iнтервалу не пiдняли. Мiшу це не здивувало:

– Отже знову зона дроблення в кременистих сланцях. Фiлiтоподiбнi сланцi пiдiймаються, вапняки i амфiболiти теж, а кременистi, де мае бути руда, – нiяк. Мало того, що вони крихкi, так ще i дробленi.