Програмiст. Науково-фантастична повість

Тут, в лабораторii, можна синтезувати речовину, яка вiдкрие новi можливостi людству, врятуе вiд хвороб.

– Тебе, напевно, зачарувала iсторiя хiмii, – сказав Вiктор.

– Звичайно. Нi одна наука немае такоi бурхливоi, iнколи трагiчноi iсторii, – вiдповiв Олег. Вiн замислився, щось згадуючи i його погляд став серйозним i зосередженим. – Мистецтво хiмii зародилося бiльше двох тисяч рокiв тому i його пов’язували iз перетворенням неблагородних металiв у золото та срiбло, – вiв далi Олег.

 – В цiлому алхiмiя була не просто вмiнням, мистецтвом, чи об’емом знань. Це була практично релiгiя, в якiй шлях до iстини дуже часто освiтлювала тiльки вiра. Історiя хiмii – це iсторiя боротьби людини за майбутне. Сучасний хiмiк – це фактично единий вчений, який може в колбi створити нову матерiю, нову речовину, яка може мати унiкальнi властивостi. І для цього йому не потрiбнi прилади за сотнi мiльйонiв доларiв, а потрiбна тiльки його голова, руки, вмiння i знання.

– Подiбнi роздуми, а також iсторiя медицини, яка за останнi сто рокiв е фактично iсторiею нових хiмiчних препаратiв, що врятували життя мiльйонам людей, пiдштовхнули i мене до вступу на хiмiчний факультет, – мовив Вiктор. – Подiбнi люди завжди зустрiчаються. – Вiн поклав колбу на стiл i продовжив. – А навiщо тобi програмування? Гадаю, не лише для того, аби мати непоганий пiдробiток?

– Вiдкрию тобi одну рiч, – таемниче сказав Олег, – з часом я напишу програму, яка змiнить свiт.

– Що це буде за програма, вiдкриеш секрет? – запитав Вiктор.

– Скажу лише те, що мене дуже цiкавить питання штучного iнтелекту, – вiдповiв Олег. -Як думаеш, електронний розум принципово можливий, чи нi?

– Це фiлософське питання. І взагалi важко сказати, що таке розум, – мовив Вiктор i за мить додав. – Якщо будеш над цим працювати, обiцяй, що вiзьмеш мене у помiчники.

– Обов’язково.

Вiдтодi пройшло чимало рокiв, але зараз саме та розмова першою виринула iз лабiринтiв пам’ятi. Олег подивився на фотографiю на стiнi. Вiн з Вiктором стояли поруч з дiвчиною, в яку колись були закоханi обидва… Олег заплющив очi й чiтко уявив випускний вечiр. Вони втрьох, як завжди, щось жваво обговорювали. Потiм вийшли на двiр подихати свiжим повiтрям. Не вiдомо звiдки з’явився фотограф й запропонував зробити знiмок.