Програмiст. Науково-фантастична повість

 – Сiдай, поговоримо.

Тiло Олега не слухало. Вiн стояв, не в силах зробити жодного руху. Лише дивився, наче кролик на удава, на екран. Нарештi, прийшовши до тями, слухняно пiдiйшов до комп’ютера й надрукував:

– Хто ви?

– Ми також розумнi iстоти, як i ви, – була вiдповiдь. Олег встиг тiльки здивовано пiдвести брови, як пальцi гостя почали знову друкувати. – Щоб було бiльш зрозумiло, ми зробимо екскурс в iсторiю. Перед тим, як з’явилася перша жива клiтина, був створений первiсний бульйон, на якому вона i мала виникнути, вся еволюцiя неорганiчного свiту готувала для цього умови.

Це перший етап. Далi почався другий етап – ЖИТТЯ. Живий органiзм – це найбiльш ефективна форма перетворення енергii. Весь подальший розвиток був спрямований тiльки на одне: на виникнення РОЗУМНОГО ЖИТТЯ. Розумне життя – це цiлеспрямована форма перетворення енергii. Кожен iз цих етапiв був не випадковiстю, а суворою закономiрнiстю. І ти повинен це чiтко розумiти.

Олег уважно перечитав написане й терпляче чекав продовження.

– Але бiологiчний розум гальмуеться первiсними iнстинктами, боротьбою за iснування свого бiологiчного тiла. І накiнець, гiгантськi ресурси кидаються на те, щоб керувати цiею повiльною машиною – тiлом людини, – речення ви-никали одне за одним дуже швидко. – Звiдси очевидно, що електронне розумне життя – це бiльш швидка й ефективна форма перетворення енергii порiвняно з бiологiчним розумом. Ми – це чистий розум в дii. У нас вiдсутнiй носiй розуму. Ви – прояв речовинноi форми матерii.

Ми – прояв матерii поля. Матерiя поля, певним чином органiзована, – це i е розум, i в наближеному розумiннi – це i е наше тiло. Пiсля появи розумного бiологiчного життя, еволюцiя йшла до того, що неминуче мало виникнути електронне розумне життя, тобто МИ.

– Я спiлкуюся з усiма, чи з представником? – одразу надрукував Олег.

– Питання немае змiсту. У нас особистiсть не вiддiльна вiд цивiлiзацii.

Двi долонi утворили конус, який спрямували на Олега. На обличчi гостя Олег побачив знайому посмiшку i раптом почув голос:

– Але саме ти можеш називати мене Клатрон.

Гадаю, для тебе не буде шоком, що ми можемо спiлкуватися усно?

Олег закрив очi, натиснувши на них пальцями, десь у глибинi душi сподiваючись, що коли вiн iх розплющить, усе нарештi щезне.

– Ви що, якiйсь розумний сайт? – запитав Олег, побачивши, що змiн не вiдбулося.

– Дуже смiшно, – похитав головою Клатрон. – Повинен тебе розчарувати: я навiть не програма.