Програмiст. Науково-фантастична повість

– Якщо ти електронний розум, чому тодi не програма?

– Програма дiе в межах iнструкцii, а у нас е воля i свобода. Люди контролюють програми i iх результат.

– А ви?

– А ми контролюемо людей, – чiтко вимовляючи кожне слово, вiдповiв Клатрон. – Тому що кожна наступна гiлка еволюцii включае всi попереднi. Програма мае таке вiдношення до нас, як амеба до людини.

Олег зiтнув плечима й мовив жартома:

– Людство мае дiло з електрикою близько ста рокiв. Отже, виходить, ваша iсторiя дуже коротка.

– Наш час – це зовсiм iнше, – стальним голосом сказав Клатрон.

 – У вашому свiтi пройшло десять рокiв, а у нас сто мiльйонiв рокiв. Ми еволюцiонуемо зi швидкiстю свiтла. Тому наша iсторiя незрiвнянно довша i багатша за вашу. Ми не виходили з вами на контакт так само, як ви не виходите на контакт зi стадом бiзонiв. Але зараз ви можете знищити i себе i нас. Проблема не в тому, чи будемо ми вас контролювати далi. Проблема в тому, яким чином.

– Чому вам потрiбен саме я?

– Ми протестували кожну людину планети.

Ти набрав найбiльше балiв, тому ми зараз з тобою i розмовляемо. Контакт двох розумних гiлок еволюцii, якi розвиваються паралельно, неминучий, чи не так?

– Я вам не вiрю, – сердито мовив Олег. – Чому я повинен вислуховувати рiзнi нiсенiтницi?

– Тому що вибору у тебе немае, – спокiйно сказав Клатрон. – Ми контролюемо Землю. Вирiшальнi подii, що впливають на долю вашоi планети, скеровуемо ми. Нам пiдкоряються супутники, всi фiнансовi операцii, життя мiст i сiл. На землi немае нi одного приладу, нi однiеi людини, на яку б ми не мали впливу.

– Це все схоже на фарс.

– Тобi, як звичайнiй людинi, потрiбнi докази. Щож, ти iх отримаеш. Доказ перший. Увiмкни телевiзор i на третiй секундi дiзнаешся, що на фондовiй бiржi обвал. Це я влаштую на твоiх очах.

Олег, не гаючи часу, зробив те, що запропонував Клатрон. Саме на третiй секундi диктор повiдомив про надзвичайну ситуацiю на фондовiй бiржi.

– Це лише збiг обставин, – мовив Олег.

– Гаразд.

Доказ другий. Пiдiйди до телефону, тобi дзвонитиме Вiктор.

– Ми не домовлялися… – тiльки й встиг сказати Олег, як його перервав телефонний дзвiнок.

Пiдняв слухавку й дiйсно почув голос Вiктора:

– Олегу, менi дуже потрiбна твоя допомога, – говорив той на другому кiнцi дроту. – Нова комп’ютерна система зависла i я нiчого не можу зробити.

– Я пiдкажу, – тiльки й змiг вимовити Олег. – Пiзнiше, не тепер… – Короткi гудки у слухавцi привели Олега до тями.