Гніздо

До речi, якщо я не помиляюся, цi карти з колоди Марсiанського таро.

– Помиляетесь, баронесо, – похитала головою Тарасватi. – Це класична земна колода Райдера-Вайта. Їi намалювали за пiвтора столiття до того, як людина вперше ступила на поверхню Марса. Ще до початку космiчноi ери.

– Справжнiй антикварiат?

– Сучасна пластикова копiя древньоi паперовоi колоди, яку зберiгають на Пiфii. Я тримала ii в руках.

– І як вiдчуття?

– Вона випромiнюе Силу.

– Важко уявити… А якi результати ворожiння?

– Невизначенi, – випередив вiдповiдь пiфiйки Зоран.

– Нас очiкуе протистояння пса i вовка.

– Протистояння… – посмiхнулась Вей. – Для такого прогнозу не треба карт Таро. Ми ж у тижнi ходу вiд Меланi i зараженоi спорами гиргiв «дев’ятоi-сороковоi». От чого-чого, колеги, а протистояння нам не уникнути.

7

Стара кальдера вулкана Ронго, гiрська система Аль-Кранц, планета Сельва (3КВ106:2), в системi зiрки Ахернар (Альфа Ерiдана)

28 квадрарiя 417 року Ери Вiдновлення

Перших втрат загiн Со Лая зазнав на серединi ущелини, яка вела до внутрiшнього краю кальдери Ронго.

Ранiше кiборги успiшно вiдбивали напади лачарiв i дрiбнiших хижих ксеноморфiв. Густий туман, як i пророкував Протон, не розвiювався. В оптичному дiапазонi на вiдстанi чотирьох метрiв «тi-дi» не бачили один одного i лише мультиспектральнi окуляри та всевидячi прилади кiборгiв дозволяли експедицii впевнено просуватись серед нагромаджень гострокутного камiння i лютих породжень сельвiйськоi бiосфери.

Появу невiдомоi науцi iстоти бiологи та охоронцi спочатку вiдчули, як хвилю безпричинноi панiки. Со Лай, який вже зустрiчався з хижаками-менталiками, наказав кiборгам дiяти за планом «подвiйний периметр», коли однi роботи не давали людям розбiгатись i дбали про iхню безпеку, а iншi активно шукали джерело ментальноi атаки.

На пiдшоломному монiторi прем’ер-лейтенанта виникла рухлива тактична схема, на якiй науковцi позначались червоними крапками, бiйцi його загону жовтими, а кiборги синiми.

Рельеф навколишнiх гiр виглядав, як скупчення темно-сiрих плям та лiнiй. Всi червонi крапки, окрiм однiеi, були сконцентрованi у зручнiй западинi мiж гранiтними «клiшнями» гiрського вiдрогу. Їх оточував ланцюжок синiх i жовтих крапок. Одна червона крапка опинилась за межами «периметру» i рухалась у напрямку до стрiмкоi скельноi стiни, яка з пiвночi замикала ущелину. «Ксенобiолог Мiра Нельсон за межами безпечноi зони», – пiдказав офiцеровi комп’ютер.