Гніздо

Бiльшiсть вважае, що планету було названо саме так завдяки латинському виразу «sub auras» (пiд вiдкритим небом). Меншiсть пов’язуе назву планети з «aureolus» – «золота, зроблена iз золота». Поети називають Аврелiю «Золотою Планетою». В кiнцi ХХІ ст. оператори мiсячних телескопiв повiдомили землянам, що атмосфера четвертоi планети в системi Мiйтри азотно-киснева, а водянi океани вкривають 66% ii поверхнi. Придатнiсть планети для колонiзацii була остаточно пiдтверджена автоматичним зондом «Улугбек», який був виведений на орбiту планети у 2158 роцi.

Пiсля тривалих дискусiй земнi полiтики прийняли рiшення, що Аврелiя мае стати прiоритетною цiллю у програмi колонiзацii свiтiв за межами Сонячноi системи. Офiцiйно особлива самоврядна колонiя Аврелiя була заснована у 2194 роцi, коли з космiчного корабля «Лю Ян» (капiтан Ідо Нагiмi) на Плато Авенджер була висаджена перша група колонiстiв. Першi сто п’ятдесят рокiв iснування колонii (пiонерська доба) пройшли у важкiй працi з трансформацii бiосфери планети для безпечного життя землян. В проект перетворення планети на нову батькiвщину людства земляни вклали безпрецедентнi за всю iсторiю освоення космосу iнвестицii. У серединi ХХІІІ ст. майже третина асигнувань на колонiзацiю космосу призначалась для пiдтримки трансформацiйних робiт на Аврелii. Масштаби колонiзацii не мали прецедентiв i вимагали участi найкращих фахiвцiв та застосування найновiших технологiй. Зокрема, транспортна система планети створювалась вiдразу як глобальна мережа, здатна безпечно i швидко перевозити десятки мiльйонiв людей i вiдповiдну кiлькiсть вантажiв. Перспективнi плани колонiзацii передбачали комфортне розселення на поверхнi планети до чотирьох мiльярдiв представникiв людськоi раси.

Тим часом першi колонiсти зiткнулись iз виснажуючою силою тяжiння, яка на третину перевищувала земну, з ураганними зимовими вiтрами, з нестачею металiв платиновоi групи, зi смертельними вiрусами (як мiсцевими, так i земними мутантами) та з хижими представниками аврелiанськоi фауни.

З першоi групи колонiстiв (1320 осiб) до двадцятирiчного ювiлею колонii дожило лише п’ятеро щасливцiв. Але завзята (а iнодi й героiчна) праця пiонерiв принесла добрi плоди. На початку Ери Вiдновлення (через 125 рокiв пiсля заснування колонii) на Аврелii мешкало вже три мiльйони колонiстiв, з них майже мiльйон складало населення столичного мiста Астер, розташованого у живописнiй Бухтi Вiтрiв на березi Пiвденного Океану.