Гойдалка

Матiр Зiрок народилася за межами нашоi Галактики задовго до початку ii Першого циклу. Вона запалала тринадцять мiльярдiв стандартних рокiв тому, коли юному Всесвiтовi заледве виповнилось триста мiльйонiв. Рiдну Галактику Пратари невдовзi пiсля ii народження розiрвали гравiтацiйнi сили сусiднiх зоряних островiв. Сталося так, що велетенська «чорна дiра», яка виникла при злиттi кiлькох галактичних ядер, не знищила, а «виштовхнула» Пратару у далеку подорож, надавши iй колосального прискорення.

Земляни не оминули нагоди вивчити цього свiдка найдавнiших епох Всесвiту i спрямували до Пратари безпiлотний зонд.

Той виявив, що своi рiднi планети та кометнi пояси Пратара втратила кiлька епох тому. Проте пiд час довгих мандрiв захопила двi планети-бродяжки, що тепер оберталися навколо неi на сильно витягнутих орбiтах. Одну з них, позначену як 18КВ216:2, вкривав суцiльний крижаний панцир товщиною у кiлька кiлометрiв. Друга – розмiром завбiльшки за Марс – потенцiйно була придатною для життя, проте химерна орбiта не давала добрих шансiв ii примiтивнiй мiкрофлорi. Та потерпала часом вiд холоду, а часом вiд пекельноi спеки. Нiчого цiкавого у системi Пратари зонд не знайшов.

І вже майже триста рокiв анi безпiлотнi, анi пiлотованi земнi апарати не наближались до околиць Матерi Зiрок. Тим бiльше, що на шляху до неi зачаiлись небезпечнi скупчення мiжзоряного пилу i темноi матерii. Час вiд часу зонд-довгожитель, який все ще обертався навколо Пратари, виходив на зв’язок зi станцiею на Ксенii-ІІ, повiдомляючи про коронарну активнiсть рудого свiтила та про еволюцii найближчих до неi «чорних дiр» i лiмесiв.

Імператор наказував екiпажу «Айн-Софу» здiйснити висадку в тому районi 18КВ216:2, який назвали Широким Полем. Туди лiнкор мав доставити не лише землян, але й рептилоiдiв з г’ормiтським обладнанням.

Згiдно наказу, вiдповiднi санкцii Зоран мав отримати пiсля прибуття до системи Пратари. Вiдповiдальною за координацiю дiй з гормiтами iмператор призначив Преподобну Тарасватi.

Таке позицiонування насторожувало.

Й не лише це.

Зоран з’еднався з Преподобною й виклав iй змiст iмператорського наказу. Та деякий час мовчала. Спiлкуючись з телепатами, командор звик до подiбних «дорадчих пауз» i терпляче чекав на коментарiй пiфiйки.

– Отже, нашу мiсiю iмператор пiдпорядковуе Г’ормi, – нарештi вiдiзвалась та. – Будемо ж достойнi його високоi довiри.

– Про пiдпорядкування я здогадався, – буркнув Зоран.