Гойдалка

– Але ж сама казала, що ми тут помремо з голоду.

– Це в мене така… ранкова панiка. До речi, пошукай, може, тут е запаси води та iжi.

– Я не впевнений, що старий обдурить допитувальнi машини Джи Тау.

– А менi вiн здався твердим горiшком.

– Вiн учений, а не воiн.

– А я – гiма папая, секс-працiвниця. І я обдурила цi… Як ти iх цiкаво називаеш? «Допитувальнi машини»? Гм… – Наталiя вимкнула демонстратор. – Твiй дiдусь мае розумну голову i вмiе рiшучо дiяти. Я думаю, що пiндозли нiчого з нього не витягнуть.

Обламаються… А ще я думаю, що кращоi схованки, анiж це пiдземелля, ми тепер нiде не знайдемо. Проблема лише у водi та iдлi.

А подумки додала:

«А ще в тобi, Росо, ще в тобi».

8

Секретна ставка iмператора Еарлана ІІІ, плато Каролiни, планета Аврелiя (6КА81:4), зоряна система Мiйтри (HD168443)

2 юла 417 року Ери Вiдновлення

Вiн вiдмовлявся вiд пересадки кiнцiвок, а тому кульгав. Тi, чиi знання про нього обмежувались перелiком фактiв з довiдкових ресурсiв, вважали цю його примху виявом старомодноi шляхетностi.

Зрештою, це лише надавало шарму рiзноманiтним мiфам про нього. Адже вiн був Вiдморозком, уламком епохи Сiоранiв, що спав пiвтора столiття в рятувальнiй капсулi, був щасливо знайденим у безмежжi Всесвiту i трiумфально повернутим до життя. А ще усi зацiкавленi погоджувались iз тим, що вiн не став мешканцем музею, а знайшов собi мiсце в новому свiтi.

Ривками долаючи опiр аврелiанськоi гравiтацii, вiн iшов залами пiдземноi ставки.

Йшов, не дивлячись на охоронцiв, операторiв i технiкiв, що похапливо вiдводили очi. Вiн спиною вiдчував iхне здивування та iхнi запитання. Вiн внутрiшньо тiшився тутешньому пласкому знiяковiнню, котре сам i спричинив.

Точнiше, спричинив його iмператор, коли закликав Вiдморозка до ставки й витратив неозору кiлькiсть фунтiв для того, щоб якнайшвидше доставити старого на Аврелiю.

«Я йому потрiбний», – ця думка вже шосту добу бадьорила його тiло, якому за абсолютним численням виповнилось двiстi тридцять сiм рокiв.

Вiн переступив вiбруючий порiг чергового захисного екрану i опинився вiч-на-вiч з Охоронцем прав i свобод свiтiв. У великому примiщеннi, освiтленому блукаючими химерними плямами, окрiм них не було анi душi.

«Правильно», – подумки всмiхнувся вiн, а вголос мовив:

– Привiт, Черв’яче!

– Привiт, пiрате… – Еарлан Третiй обняв його розповнiлi плечi. – Але ти погладшав, чоловiче, зовсiм за собою не слiдкуеш.