Гойдалка

Вiн давно не пiлотував й не змiг вiдмовити собi у рiдкiсному задоволеннi. Вже на п’ятнадцятiй хвилинi польоту командор перебрав керування на себе й здiйснив вихiд скегера на траекторiю, компланарну з гирлом лiмесу[17 - Компланарна траекторiя – у даному випадку, траекторiя, що лежить в однiй площинi з осьовим гравiтацiйним вектором лiмесу.].

Зоран активував iмплантати доданоi реальностi; кабiна щезла. Його тiло наче повисло в безмежжi космосу, ногами до темноi тiнi гирла. Скупчення молодих свiтил палало десь за його спиною й вище, а попереду, розмита хмарою в жовту пляму, скромно сяяла Пратара.

Хоча скегер рухався вiдносно хмари зi швидкiстю в три десятитисячних свiтловоi, Зоран не вiдчував руху. Вiн, наче крихiтна порошинка, летiв назустрiч пиловим вуалям. Їхня велич перетворювала на нiщо людськi вимiри та масштаби. Тут, у вiддаленiй галактичнiй провiнцii, вершились таiнства колиски свiтiв, поряд з якими механiка Сонячноi системи губилася, як зiрваний вiтром капелюх губиться над безмежжям штормового океану.

А ще десь там, далеко-далеко за темними вуалями, чатували невидимi чорнi дiри, справжнi володарi зоряного Розплiдника. Вони чекали на змужнiння молодих зiрок, як хижаки чекають на пiдростаючу здобич. Пройде кiлька мiльйонiв рокiв, i чорнi дiри пiдповзуть до розiгрiтих свiтил i смоктатимуть iхнiй ядерний жар, як павуки-птахолови висмоктують кров з упiйманих папуг та колiбрi.

Зоран наче вiдчував безмежний голод цих невидимих чорних страховиськ, смертоносний поклик iхньоi гравiтацii.

В його уявi виникла картина, бачена в навчальних фiльмах: примарний, скручений колосальним тяжiнням простiр, розiрванi радiацiйними джетами корони блiдого свiтла i слiпучо-бiлi спалахи над безнадiйним мороком.

Командор витрiпав з уяви могильне видiння, вiддав кермування позитронiцi й спробував медитувати. Вiн сконцентрував погляд на сяйвi Матерi Зiрок. Тому що воно було жовтим, а йому необхiдно було зосередитись саме на жовтому.

На ядучо-жовтому й майже безформенному.

На ядучо-жовтому i невпинно рухливому, наче драглi.

На ядучо-жовтому з трьома товстезними променями-вiдростками, всiяними велетенськими бородавками.

Решта кольорiв мала поки що зачекати.

11

Мертве мiсто Саiд у Гiрчичнiй пустелi, планета Тiронiя (3КВ22:4), система зiрки Хаябуси (HD10647)

7 юла 417 року Ери Вiдновлення

Спритний десантний модуль пiрнув до iржавих руiн купола.