FакіR

Але тут же не втримався i, наче справжнiй морський вовк, сповiстив:

– По курсу земля!

Богдан поглянув i собi. Справдi, на блiдо-блакитному тлi небосхилу з’явилась невеличка чорна цятка. Саме iй треба вирости до розмiрiв острова. Не без допомоги «Делавара».

– За якихось пiвгодини-годину будемо на Авгi, – пiдсумував мiстер Тейлор i подивився на «Tissot».

– Але ж яка вродлива, – не вiдпускали Богдана чари «манекенницi». І слова нового знайомого пролетiли повз вуха. Та поет на те не образився.

Усе чудово розумiв – молодiсть е молодiсть. До того ж краля – i справдi «магнiт» для очей. Нестримних. Чоловiчих…

– Ну то що? – мовив поет, опустивши правицю на Лисицине плече, – пiдемо збиратися? Скоро десантування на цю «терра iнкогнiта».

Богдан випiрнув iз роздумiв (хоч як там не солодко-гiрко!). І нарештi почув Марка. Що ж, згоден. Пора.

26 вересня 1993 року, бухта бiля Авгi, 15 год. 23 хв.

Бiлоснiжний «Делавар» заморено клокав, мов стара квочка, що вже не раз утомилася клопотати бiля виводка.

І це наводило на думку, що перша молодiсть катера, попри весь наведений лоск, минула таки не вчора. І цей «наштукатурений» пенсiонер давно благав хазяiна замiнити свою добряче вже спрацьовану начинку. Та ось клопотання стихло. І «Делавар» пришвартувався до пiрса, доволi довгого й зручного. Пасажири, неголосно перемовляючись, рушили на берег. Останнiми йшли Лисиця i Тейлор.

– То ось який ти, Авгi? – перекидаючи валiзу з лiвоi у праву, мовив Богдан i продовжив обводити поглядом «дiлянку землi, з усiх бокiв оточену водою», що нависала над причалом. – До речi, «Авгi» – грецькою «зоря».

– Симпатична назва, – замрiяно оцiнив поет. – Утiм, ii ще потрiбно виправдати. Поживемо на цьому «космiчному тiлi» – побачимо.

– А ви не зауважили, що пансiонат називаеться «Прерiя», катер – «Делавар». Нетутешня екзотика. Чи не забагато iндiанських мотивiв? – Таемничiсть без дозволу застрибнула до Лисициних iнтонацiй.

Без розгону. І жердини.

Мiстер Тейлор зупинився, поставивши валiзу, i поправив окуляри.

– Щиро кажучи, – мовив вiн, – радий, що доля послала у новi знайомцi саме вас. З вами легко. Весело. І – цiкаво… Нi, доведеться-таки облишити поезiю i взятися до романiв. Детективних. Присягаюсь, що з вами у ролi головного героя вони б мали шалений успiх.