Дворушники, або Євангеліє від Вовкулаки

Ми систематично подаватимемо матерiали, оскiльки йдеться не про банальний злочин на побутовому грунтi. На наш погляд, ця подiя заслуговуе докладного висвiтлення. І наша газета це вам обiцяе».

Задоволений, випустив iз рук черговi «шедеври». Тi, завернувши химерною траекторiею, плавно приземлилися на стола. Тепер хай полежать. Завтра перечитаемо, пiдкорегуемо i – до друку.

Нiщо не завадило солодко потягнутися й позiхнути.

«Стоп? – зупинив себе. – А як же звати нашого шанованого автора? Це мусить бути щось таке… Таке… Хо-хо! Краще, нiж Володимир Ярчук, i не придумаеш.

Що ж, хай так i буде. Вiдчуемо маску чужого iменi».

* * *

Фрагмент однiеi зi статей Володимира Ярчука:

«Людська свiдомiсть любить усе незвичне, таемниче, незвiдане. Упродовж своеi iсторii homo sapiens вигадала багато способiв розважитись, лоскочучи нерви розповiдями про рiзних фантастичних iстот. Однак з часом наука знаходила неспростовнi докази того, що архаiчнi вiрування людства часто мають цiлком рацiональне пiдгрунтя. Одним iз таких нереально-реалiстичних фактiв е образ людини-перевертня.

Вовкулаки…

…Про виникнення перевертнiв давньогрецька легенда розповiдае так. Аркадський цар Лiкаон, тиран i безбожник, захотiв посмiятися над Зевсом. Вiн пригостив верховного бога стравою, приготованою з людини. Для чого убив свого семилiтнього сина. Дiзнавшись про це, Зевс вигукнув: «Вiдтепер ти навiки перетворишся на вовка. Вовка серед вовкiв. Це буде твоiм покаранням. Адже смерть була б для тебе карою надто незначною!»

У старiй Украiнi вовкулаками (синонiми вовкулак, вовкун) називали людей, виселених за межi територii роду (племенi).

Пiдставою для цього ставали надмiрнi грiхи, до яких зараховували зраду рiдноi землi, роду, вбивство, згвалтування, крадiжку та iн. Вiдомо, що для архаiчноi людини простiр дiлився надвое: «свое» (освоене, облагороджене, безпечне, вона там жила) i «чуже» (незвiдане, вороже, що приховуе небезпеку, звiдти виходили всi загрози й приходили всi бiди). Виселення за межi свого простору (що вважалося найжорстокiшим покаранням, архаiчною «вищою мiрою») автоматично перетворювало людину на iзгоя, позбавляло права членства в племенi, робило не таким, як усi. Виселений ставав чужинцем для своiх. Тобто – ворогом…

Слово «вовкулака» складаеться з двох частин: вовк та ст.-слов. длака «волосся, шкура» i мае спiльнослов’янське походження. Цей факт вiдображають багато слов’янських мов (природно, демонструючи закономiрнi фонетичнi видозмiни): рос. волколак, укр.