Гаугразький бранець

Просто зараз, не чекаючи на снiданок.

* * *

– Лекторина не чекатиме, – сказала Виховалька.

– А мене не треба чекати. Я не пiду.

Повисла на однiй руцi на перекладинi схiдцiв. Спробувала перехопити другою рукою, але не втрималася й зiстрибнула на пiдлогу.

– Юсто, – голос Виховальки лунав так, наче вона все розумiла. – Не можна ж так.

Я знизала плечима. Все можна. Якщо Робовi, то й менi теж.

– Вiн повернеться, – вимовила вона зовсiм тихо.

Вони всi це твердили, щодня, щохвилини. Мама – крiзь сльози.

Тато – з якоюсь несправжньою посмiшкою й зовсiм уже несправжньою погрозою в голосi. Психологиня, яку завантажили за великi грошi спецiально для мене, щоб пом’якшити наслiдки стресу, акуратно нанизала на шворку аргументи, навела статистичнi данi й навiть пiдрахувала зi мною об'ективну ймовiрнiсть: дев'яносто шiсть i сiм десятих вiдсотка, – повернеться. Повернеться-повернеться! – заявила Далька з таким виглядом, наче саме це iй i вирiшувати… Вони не розумiють. Нiхто.

Що вiд iхньоi переконаностi й вiри не залежить нi-чо-го.

Того листа Роб, як виявилося, вiдправив уже з Розподiльчого пункту. Тому ми й спiзнилися. Нiяк не могли встигнути: вiн усе прорахував заздалегiдь. Отже, не сподiвався, що я не викажу його, не покажу листа батькам…

Але це вже не мало значення.

– Повернеться, – повторила Виховалька. – Тiльки першу вiдпустку дають за два мiсяцi. Якщо ти й далi не будеш ходити на години, то станеш дурною й неосвiченою, як… як дика гаугразка.

Я зареготала – дзвiнко й, мабуть, страшно.

Пiдскочила, почепилася на рукохiд i почала розгойдуватися: туди-сюди, туди-сюди, туди-сю…

І розревiлася. Вперше за весь цей час.

РОЗДІЛ ДРУГИЙ

Прозорий струмiнь вдарив у глечик, розлетiвся блискучими бризками, – деякi з них долетiли до обличчя Мiльям, i вона примружилася. За мить пальцi зацiпенiли вiд холоду: вода з джерела Тайi i взимку, i влiтку однаково крижана, наче вiчний снiг на верхiвцi Ала-Вана. Водою з джерела Тайi не напувають овець i кiз, не поливають виноград, у нiй не варять iжу й не купають дiтей.

Нею навiть не тамують спрагу всi, кому хочеться. Вода з джерела Тайi – тiльки для жiнок пiд час пологiв i для чоловiкiв на вiйнi.

До джерела Тайi завжди ходить по воду Адигюль. Вона – найстарша. Перша донька у родинi, усмiшка Могутнього.

Глечик помалу важчав, рука Мiльям затремтiла, i дiвчинка пiдхопила його другою рукою пiд денце, вiдпустивши гiлку рожевого тамариску; захиталася на слизькому каменi.