Гаугразький бранець

От спробуйте поговорити з ними про щось серйозне! – вони ж нiчогiсiнько не розумiють. Замiсть того, щоб навчатися, тiльки й думають, як би надiйнiше пiдвiсити свого Виховальку й цiлу годину ганяти стрiлялки пiд носом у Лекторини. Все iнше хлопцям нецiкаво – ну, хiба що крiм перегонiв на ковзалках i всiлякоi тупоi бiганини з вереском. Хлопчиська погано соцiалiзуються, оскiльки в них природня агресiя пересилюе творчий потенцiал. Звiсно, вони не виннi в тому, що мають таку фiзiологiю, але нам, дiвчатам, вiд того не легше.

До речi, саме тому нам i доводиться все-таки бавитися з ними. Інакше Вчителька влiпить усiй групi низький бал з колективноi соцiалiзацii. Далька зiтхнула й закодувала вмiщувач знову.

– Ми з Пончем будемо загоном, – як завжди став командувати кирпатий Вiнс. – Фарадi буде смертовик, i Далька смертовик. А Юська – принцеса.

– Чому це Юська – принцеса? – образилася Далька.

Я помiтила, що Вiнсу страшенно не хочеться пояснювати. Щоки, вуха й навiть чоло у нього спалахнули так, що волосся й брови здавалися зовсiм бiлими.

І я, звичайно, пiдтримала ii:

– Справдi, чому я? Принцеса цiлу гру й так сидить у горах. Це нецiкаво.

Вiнс часто-часто заклiпав вiями, теж цiлковито бiлими. Не очiкував.

– Тодi ти також смертовик, еге, Юсь? – запитав з надiею.

– Ти сказився? Хiба я подiбна на смертовика?

Поряд iз нами миттю – вона нiколи не зависае – з'явилася Вчителька:

– Юсто, що це за слово – «сказився»? Вибачайся й бiльше так не кажи. А ти, Вiнсант, менi здаеться, вигадав не дуже гарну гру.

Наступного разу, перш нiж кликати друзiв, пофантазуй краще, гаразд? А зараз… – ii голос зробився лунким i загримiв по всiй групi: – Всi до мене! Граемо в «Море хвилюеться»!

Хто не знае, це така гра для розвивання творчих здiбностей. Якщо чесно, я ii не дуже люблю, бо вважаю, що оцi самi здiбностi в мене й так е, а гукати щось хором доволi безглуздо. Крiм того, «море хвилюеться» – це, сказала б моя Виховалька, страшенно нелогiчно. Море не може хвилюватися, воно не людина i не особистiсна програма, а всього лиш екосистема, позбавлена iнтелекту.

У дельфiнiв вiн, можливо, й присутнiй – але ж не у всiеi системи вiдразу!

– Море хвилюеться раз!

Інодi я кажу «мама хвилюеться», бо це бiльше схоже на правду. Треба лише ледь-ледь стишити голос – i Вчителька нiчого не помiтить, вона ж слухае всiх водночас, цiлу групу, яка волае дурницi на все горло. Група соцiалiзацii, мiж iншим, – маленька модель Глобального соцiуму.