Листи до полковника

Тому вона сказала так:

– Сорi, я зараз не можу говорити. Перетелефонуй годинки за три, ОК?

Вiн перетелефонував за три секунди – вона не встигла пiднятися на другий поверх. Довелося вiдiмкнути мобiлу. І це тодi, як вона очiкувала щонайменше на два важливих дзвiнки з журналiв; i ще на один, вiд хлопчика-мажора з економiчного форуму, де вона знiмала у вiвторок, – сподiвалася. Втiм, йому буде корисно послухати про «недоступного абонента».

Бiля подiуму було порожньо й мертво, нiхто з персоналу ще не повернувся з перекуру.

Однак здоровенна баба-зампродюсерка накинулася на Марiчку з таким вереском, нiби через неi, i тiльки через неi, простоюе технiка i зриваються плани проведення вiдбiркового туру. Марiчка слухала вiдсторонено, без жодних емоцiй: посилати цю дурепу i те чомусь не хотiлося. Навiть погодилася пошукати оператора й освiтлювачiв, але в цей момент вони повернулися самi, i зампродюсерка змiнила вектор свого гнiву.

Оголосили кiнець перерви, i до зали знову нескiнченним потоком ринули школярки в мiнi.

Марiчка ловила у кадр iхнi уявлення про шалену еротику, досить стандартнi, щоб за годину-другу виробився мiцний штампований кадр, точнiше, чотири варiанти, разом iз портретом. Бiс його знае, добре це чи погано. Навряд чи вiд неi очiкують польоту фотографiчноi фантазii – але все може бути.

Спробувала змiнити точку. Чергова довготелеса претендентка виставила вперед гостре плече, прикрашене червоною витатуйованою трояндою. Марiчка хижо посмiхнулася: троянда нагадала про опiк вiд сигарети у розрiзi джинсiв.

А якщо i не вона, то байдуже. Зробимо експеримент, еге?

Раптом хтось торкнувся ii руки. Василь-Микола, мабуть. Хоче, щоб вона вибилася з ритму й запорола якiй-небудь дурепi фотосесiю; фiг вам.

– Геть, – не озираючись, кинула Марiчка. Присiла: у такому ракурсi цю фiфу рiдна мати не впiзнае. І ще. І отак. І портрет.

– Марiчко, – дихнуло гарячим у потилицю, – ну нарештi. Думав, узагалi тебе не знайду. Ходiмо, спiзнюемося.

– Толiк?!

На подiум уже залiзала iнша дiвуля, блондинка явно без проблем iз харчуванням за версiею вагiв.

Вiдвести очi вiд видошукача було нiколи.

– Ти псих, – крок назад, щоб умiстилася в кадр; клац. – Чого ти сюди приперся? – клац. – Як ти мене знайшов?

– Швидше! У неi сьогоднi день варення. Це навiть крутiше за вчорашнiй вiзит до цивiлiв! Контакти, зв’язки, явки-паролi… може, навiть iнтим! Такого назнiмаемо! Ось побачиш, завтра рейтинг буде вищим, анiж у «Голоi правди»!..