Сходовий майданчик

Свiтло-бузкове пальто цiеi панi прикрашав чорний вiдбиток розкритоi п’ятiрнi, розташований якраз посерединi лiвого плеча i такий виразний, що цiлком мiг зiйти за якусь емблему. Але товстуха не припиняла верещати – якраз у мене над головою, в якийсь момент менi навiть вуха позакладало. На цей крик наклалися, поступово гучнiшаючи, голоси iнших пасажирiв, гнiвнi й обуренi. В автобусi починалася сварка, до якоi я не збиралась мати стосунку. Я знову сiла i втупила очi у вiкно, де у темно-синiй iмлi гойдалася нерiвна лiсова стiна.

Картинка за вiкном сiпнулася i завмерла. Ми чомусь зупинилися, причому у зовсiм безлюдному, явно випадковому мiсцi на шосе. Здаеться, таки трапилося щось серйозне.

– Викинути його, як собаку! – гаркнув, пiдiймаючись, чоловiк, що сидiв поруч зi мною. Цей голос органiчно доповнив злiсне й агресивне багатоголосся, в якому виринали окремi реплiки такого ж змiсту. Я також пiдвелася – i лише зараз помiтила його.

В епiцентрi конфлiкту, просто напроти мене стояв, учепившись обома руками за поручень, скривавлений, облiплений брудом чоловiк. Неймовiрно брудний – це поки що й утримувало вiд рукоприкладства розгнiваних пасажирiв, утворюючи навколо волоцюги трохи простору, нiби зачароване коло. На цiй людинi буквально не було живого мiсця, з котрого не вiдпадала б жирна багнюка, перемiшана з бурим листям. Весь його одяг був замащений чорним i липучим – хоча ранiше це був цiлком пристойний одяг, навiть колишня краватка вибилася з-пiд розiрваного плаща.

А потiм я побачила його очi.

Вiн у вiдчаi зацьковано озирався на всi боки. Сiрi, вкритi червоною павутиною капiлярiв, очi зi злiпленими вiями блукали по колу, не знаходячи нiде й iскри пiдтримки, i наповнювалися безнадiйною рiшучiстю захищатися до останнього… Вiн був зовсiм молодий.

І отут я зробила крок вперед, поклала на його чорнi, обiдранi пальцi свою руку у свiтлiй рукавичцi i, обернувшись до пасажирiв, чiтко сказала:

– Вибачте нас, будь ласка.

Зрештою, чому це не моя справа? Хлопець явно не був волоцюгою чи бандитом, з ним просто щось сталося, а тепер вiн знову так безглуздо, по-дурному знайшов собi ще й цю проблему.