Чужі сни

Очi дружини каламутнiли вiд насолоди, червонiла, пухнучи, закушена губа, дихання збивалося, стегна починали тремтiти, i там, мiж ними, пульсувала, стискаючи його плоть, волога i жадiбна жiноча радiсть…

Вони лежали поруч, усе ще важко дихаючи пiсля кохання. Волога шкiра повiльно висихала пiд подувом бризу. Шум хвиль, якi набiгали на пiсок, чiтко чувся в нiчнiй тишi.

– Ми з тобою перебудили весь готель, – прошепотiла Карина.

– Нехай заздрять.

– Я не люблю, коли заздрять.

Денис усмiхнувся.

– Це неминуче.

Завжди знайдеться, чому заздрити, – так улаштованi люди. У мене красуня дружина, яка в лiжку поводиться, як Мессалiна, i при цьому кричить, як Кабалье. Як менi не заздрити?

– Кабалье спiвае!

– Ти теж майже спiваеш, коли кiнчаеш! І цьому теж можна позаздрити: пiсня кохання – насолода для чоловiчого вуха! Ти дуже збудливо кричиш. Ти у мене сексуально ходиш, сексуально сидиш, сексуально спиш… Ти навiть стоiш сексуально! Бачила, якими очима на тебе дивився товстий американець у холi? Той, у червонiй сорочцi з квадратною дружиною пiд пахвою?

– Якими?

– Ось такими! – Давидов показав два кулаки разом.

– Жадiбними! У нього були не очi, а яйця! Величезнi жирнi тестостероновi яйця! І вiн тебе ними жер!

Карина розсмiялася.

– Вiн жер мене тестостероновими яйцями? Який ти грубий!

– Я не грубий. Я образний. Я не можу сказати «тестостероновими тестикулами» – це буде непрофесiйно, у мене язик не повернеться таке сказати! Вiн дивився на тебе так, що менi хотiлося…

– Милий, – промуркотiла Карина, перевертаючись на живiт.

– Скажу тобi як лiкар: яйцями не можна дивитися, ними не можна жерти, а з таким животом, як у того американця, iх навiть не можна побачити в дзеркалi. Заспокойся, бо з образнiстю у тебе сьогоднi не склалося.

– Шкода, – щиро засмутився Денис, – а я ж бо думав…

– Зате з iншим склалось. Я щось не пригадую, щоб ти так витончено мене будив.

– Збочено?

– Витончено, дурний! Усi письменники такi глухувато-дурнуватi? Чи лише менi такий дiстався?

– Тобi дiстався збочено-глухувато-дурнуватий рiдкiсний екземпляр.

Навiть у страшному лiтературному свiтi такi майже не трапляються!

Вона знову розсмiялась i, потягнувшись, поцiлувала Давидова в щоку.

– І це добре… Дякую, менi дуже сподобалося так прокидатися. Менi снився дивний сон, Денисе. Дуже дивний сон. І ти, – вона звелася на лiктi й нахилилася над ним, заглядаючи йому в обличчя, – ти вихопив мене з нього.