Чужі сни

Хоча снiг пiшов майже п’ять годин тому, а снiгопад завжди приносив iз собою невелике потеплiння, всупереч усiм прогнозам ставало все холоднiше й холоднiше. Винен був вiтер, який посилювався. Здавалося, що десь на пiвночi ввiмкнули жахливi вентилятори, завданням яких будь-що-будь видути iз Сантауна все живе. Снiгопад легко перетворився на заметiль, хуртовина – на снiгову бурю, а тепер над мiстом вирував справжнiй ураган. По телебаченню передали штормове попередження, вже трете за останнiй тиждень. Нiяких пiших пересувань, твердили з екранiв, старайтеся не виiжджати з дому на поверхню, а користуйтеся пiдземними переходами, якщо вам уже так закортiло щось купити.

Пiшими, всмiхнулася вона, можна подумати, комусь спаде на думку вийти на вулицю пiшки. Чи не найскладнiший i не найприемнiший метод самогубства.

Пориви холоднечi, що пронизуе все i вся, наздогнали Кiру в пiдземному гаражi. Хоча яка може бути холоднеча в опалювальному примiщеннi? Так, невiдь-звiдки виниклий протяг! Але за тi кiлька секунд, що знадобилися Кiрi Давидовiй, аби перетнути простiр мiж лiфтом i всюдиходом, вона встигла зiщулитися разiв зо два, втягнути голову в плечi та щiльнiше загорнути парку.

Мороз, що причаiвся за дверима, встромив у неi шорстке крижане жало, продираючи до самiсiньких кiсток. Вiн був терплячий, нещадний i нiкуди не дiвався – завжди жив на вулицi, десь поблизу, чекаючи необережну жертву.

Кiра ковзнула на сидiння й увiмкнула двигун. Всюдихiд, вiтаючись iз господинею, моргнув приладовою дошкою (стрiлки описали вiтальне коло по ожилих пiсля нiчного сну циферблатах i стали вертикально), вiд’еднався вiд системи пiдiгрiву та пiд задоволене бурчання пропелерiв наддуву пiднявся над пiдлогою паркiнгу.

Невелика приземкувата машина зависла на повiтрянiй подушцi, готова вирушити в дорогу. Залишалося тiльки пiдняти плиту ворiт i прокотитися по пандусу, що веде назовнi, але Кiра завмерла, не наважуючись це зробити. Покинути будинок i пiрнути у круговерть бурхливоi хуртовини не здавалось iй такою вже вдалою думкою. Вона б волiла узагалi нiкуди не iхати, але майбутня коротка подорож вiд ii квартири до Центру була неминучою, як нiч або старiсть.

Коли недiльного заметiльного ранку, в вихiдний, який Кiра мала намiр провести в лiжку, i до того ж не на самотi, ii життя порушуеться дзвiнком службового комунiкатора, номер якого вiдомий лише трьом людям на всьому бiлому свiтi, це означае одне: мае бути джамп.