Кращий вік для смерті

Два рази повторювати не довелося – Тiм буквально звалився на землю.

– Дякую.

Дiвчина знизала плечима.

– Пити будеш?

– Так.

За ящиками виявилася захована кружка, вiд води з бiдона заломило зуби, але Книжник жадiбно вихлебтав половину.

– Тримай.

Частування було так собi: коржик iз якогось насiння i грубого борошна, твердий, як пiдошва, й абсолютно прiсний, але перебирати не доводилося. Тiм вiдкусив шматок i, насилу прожувавши, запив.

Бiлка сидiла на ящиках навпроти, поклавши автомат поруч, i уважно розглядала гостя.

– Назад тебе не вiзьмуть, – сказала вона нарештi.

– Знаю…

– У лiсi тобi не вижити.

Тiм спробував зобразити усмiшку, але вона вийшла кривою.

– Це теж не новина.

– Чому вони тебе не люблять?

На цей раз знизав плечима Книжник.

– Я не мисливець.

– Цього недостатньо.

– Я непотрiбний племенi.

– Звучить зрозумiлiше, – байдуже мовила Бiлка. – Дивно, що ти протримався так довго.

– Я старався.

– І нiхто не пiдняв за тебе голос?

– У мене немае друзiв.

– Окрiм книжок? – запитала Бiлка.

– Окрiм книжок.

– Єдина користь вiд книжок – ними можна топити, коли холодно, – сказала вона з тiею ж крижаною серйознiстю.

У напiвтемрявi Книжник не дуже добре бачив ii обличчя, але розумiв, що це мовлено без тiнi дружелюбностi.

– Але ти ж хочеш обдурити Нещадного?

– Так.

– Тодi нам знадобляться книжки.

– Усi? – запитала вона.

– Нi. Усього двi. Але без них ми можемо не починати.

– Вони з тобою?

Книжник зiтхнув.

– Вони залишилися в Бiблiотецi.

– Це погано…

– Так, – погодився Книжник. – Це дуже погано. Але без атласу i щоденника ми нiкуди не дiйдемо.

– Що таке атлас?

– Це карта.

– Іще раз…

– Це книжка, за якою можна дiзнатися, куди йти. Там намальованi рiчки, дороги, мiста…

– Як усе тепер? Або як усе було до Нещадного?

– Звичайно ж, «до»!

– Корисна книжка, – сказала Бiлка, трохи помовчавши.

– Рiчки залишилися там само, – заперечив Книжник.

– Добре, – погодилася вона. – Напевно, це допоможе. А що таке щоденник?

– Щоденник? – перепитав Книжник i задумався. – Це така книжка… Їi людина пише про себе. Що з нею сталося, що вона бачила, з ким говорила, що робила, куди ходила.

– Кожен день?

– Нi, не кожен. Коли щось трапляеться… Наприклад… – Тiм зiтхнув. – Я сьогоднi не потрапив у дiра, i за це вождi вигнали мене з племенi.