Кращий вік для смерті

Як випущена з лука стрiла завжди знайде, куди встромитися, так Нещадний приходить до чела або герл тодi, коли тi ще повнi сил i життя, щоб випити iх до дна.

Бiгун багато разiв бачив, як Нещадний висмоктуе свою жертву. Вiн навiть пам’ятав, як той вбивав його матiр – пам’ять чомусь зберегла саме цей момент зi спогадiв бебика. Потiм вiн багато разiв бачив подiбне.

Тепер Нещадний вiзьметься за справу серйозно.

Через чверть години замiсть Киша на карематi лежатиме чоловiк середнiх рокiв. Його буде судомити i викручувати, вiн горiтиме в лихоманцi, тiло проживатиме роки за хвилини.

Обличчя покриеться зморшками, сивина фарбуватиме голову i тут же злiзе, залишивши за собою голу облуплену шкiру. Суглоби на руках i ногах розпухнуть, пальцi скоцюрбляться, нiгтi стануть жовтими i горбистими, потьмянiють очi, що будуть сльозитися вiд жару, почнуть вивалюватися зуби, темнi плями побiжать по шкiрi, м’язи висохнуть…

Через три чвертi години старий, що недавно був Кишем, заб’еться в агонii й сипiтиме, як пробите хутро.

Потрiпане серце буде марно стукати зсередини в частокiл iз тендiтних ребер, легенi заповняться мутнуватою рiдиною, у якiй захлинеться дихання, потоне, i старезна руiна забулькае, як газ, що виходить iз болотяноi рiдини…

І помре.

Вiд цього немае порятунку.

Що б ти не робив, Нещадний прийде за тобою i зжере твою молодiсть, зрiлiсть, старiсть i перетворить тебе в мумiю за три чвертi години пiсля того, як вiдлiчить вiсiмнадцять зим.

Три чвертi години на все життя вiд вiсiмнадцяти до смертi, яку ти проведеш у гарячковому мареннi…

Похоронне багаття вони склали вже в повнiй темрявi, щоб дим не було видно за багато миль.

Дерева, навiть сухi, вiдсирiли вiд близькостi Болота, гiлки розгоралися погано, але потiм полум’я розгулялося, пожираючи тiло, ледь видиме в хороводi з iскор i язикiв оранжево-синього вогню.

Нiч Бiгун провiв неспокiйно. Вiн прислухався до свого тiла, засипав, i пiдскакував iз сильним серцебиттям – йому снилося, що…

А втiм, неважливо.

Йому до зустрiчi з Нещадним залишався рiк. А якщо Книжник не брехав, то бiльше. Набагато бiльше. Вiн згадував про це i знову провалювався в сон.

А Облом сидiв бiля мерехтливого вугiлля до самого свiтанку.

* * *

Ева виявилася маленькою темноволосою герлою з живими очима, двома рядами зiпсованих зубiв i сильно вагiтною. Незважаючи на солiдний термiн, вона бiгала по будинку швидко, перевалюючись, як розгодована качка.