Кращий вік для смерті

Тут же, у величезнiй кiмнатi, що об’еднувала кухню, вiтальню i спальню, гралися iх iз Томом бебики – трирiчний хлопчик (вiк Книжник визначив за позначками на передплiччi) i дiвчинка, яка ще не розмiняла другу зиму. Дiти були дуже схожi на матiр – такi ж чорнявi, круглоголовi i спритнi.

Дивлячись, як гасають пiдлогою невгамовнi бебики, Книжник не мiг зрозумiти, коли Ева встигае займатися чималеньким фармерським господарством.

Не можна сказати, що Ева була рада гостям, але зовнi вона намагалася неприязнi не виявляти.

Подала на стiл гарячу юшку, яка томилася у печi в очiкуваннi приходу господаря, нарiзала скибками смачний хлiб, поставила перед гостями сiль i зелень, тушкованого кролика i кiлька круто зварених курячих яець. Трохи подумавши, дiстала з шафи пляшку з саморобним вiскi.

Тему втечi Бiлки i Книжника з Парку ретельно обходили. Том не хотiв знати зайвого – люди прийшли, люди пiшли, а йому ще тут жити.

Один iз головних принципiв фармерiв – не пiдтримувати нiкого, крiм своiх, не брати участь нi в яких вiйнах, окрiм як вiйн за своiх, – порушувати його було собi дорожче.

У Тiма склалося враження, що пiд час вечерi господар кiлька разiв пошкодував, що впустив утiкачiв у свою фортецю, та й Ева явно не свiтилася радiстю.

Книжник мiг зрозумiти iх занепокоення.

По дорозi Бiлка розповiла йому, що Тому i Евi залишалося не бiльше двох рокiв для того, щоб виростити дiтей i народити ще хоча б одного. За рiк до приходу Нещадного бебикiв треба буде вiдвезти на Велику ферму, де iх вихованням i безпекою займуться тi, кого призначить рада.

А разом iз Томом i Евою додому повернуться двое кiдiв вiдповiдного вiку, яких належить навчити веденню господарства. Вони й успадкують ферму, пiсля того як…

Отож усе почнеться спочатку.

Усе розписано, усе сплановано, усе зрозумiло. І немае резону гинути вiд рук розлючених Паркових тiльки тому, що руда герла на iм’я Бiлка, незрозумiла, до речi, герла, яка порушила Закон свого племенi, колись приходила до тебе мiняти нiштяки на iжу.

Зате дiти з великим iнтересом розглядали чужинцiв, а коли з каптура худi гостi вискочила ручна бiлка, то бебики, вiдштовхуючи один одного, лiзли до дiвчини на колiна.

Звiрятко абсолютно iх не боялося, гризло частування, явно насолоджуючись насiнням соняшника, якi насипала перед ним Ева.

Поiли з задоволенням, жадiбно i швидко, випили трохи, але i вiд цього «трохи» вимотаного Тiма повело i почало хилити в сон. На щастя, хмiль швидко пройшов, напевно, тому, що юшка була жирною.