На нашем сайте вы можете читать онлайн «Кращий вік для смерті». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Легкое чтение, Фантастика, Социальная фантастика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Кращий вік для смерті

Автор
Дата выхода
25 ноября 2019
Краткое содержание книги Кращий вік для смерті, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Кращий вік для смерті. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Ян Валетов) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Ян Валєтов – український письменник, автор гостросюжетних романів і повістей, написаних у жанрі трилера. У видавництві «Фоліо» вийшли друком російською його романи «Проклятий. Евангеліє від Юди», «Нічия Земля», «1917», «Чужі сни».
Вірус, що вирвався з військових лабораторій, знищив усіх дорослих. Планета населена підлітками й дітьми, які ведуть криваву боротьбу за виживання. Тут усі вміють вбивати, але ніхто не вміє любити, і світ ніколи не стане таким, як був раніше, якщо двоє вигнанців зазнають поразки.
Занепалі міста, де мешкають племена здичавілих хлопців і дівчат, які живуть за законами мавпячої зграї. Зарослі вересом і конюшиною гайвеї, на яких догнивають мільйони машин. Жалюгідні руїни того, що вважалося великою людською цивілізацією. Історія еволюції, перетвореної на ніщо найпростішою комбінацією амінокислот.
Не існує минулого, не існує майбутнього, немає жодного шансу на успіх. Є лише двоє та надія…
Кращий вік для смерті читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Кращий вік для смерті без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Йому було добре в цьому будинку. Схоже, це був перший будинок в його життi. Не сховище, де сплять або перечiкують небезпеку, а мiсце, де пахне затишком, хорошою iжею, розтопленою пiччю, свiжим деревом вiд меблiв i коржиками з житнього борошна. У Парку нiде так не пахло. Навiть на кухнi.
Книжник хитнув головою, потер кулаками запаленi вiд недосипу очi й широко позiхнув, ледь не виламавши щелепу.
– Що? Розморило? – запитав Том, усмiхаючись. – Давай-но ще по однiй!
І вони випили.
Вiд цього додаткового стаканчика Книжник якось вiдразу протверезiв, йому перехотiлося спати, а Том – навпаки.
Ева повела дiтей у дальнiй куток – укладати спати. Стало ясно, що i гостям пора вирушати на бокову.
– Пiшли, – сказав господар, встаючи, очi у нього злипалися, – облаштуетеся в старiй коморi. Я там давно зерна не тримаю, зате трава е скошена, так що буде м’яко. Вранцi Ева вас нагодуе, дасть iжi на дорогу – i в добру путь! Як ми домовилися, Бiлко. Я вас не бачив, ви мене не бачили. Живiть вiчно, дорогi гостi!
Вiн вiдчинив перед ними дверi комори.
– Якщо треба по яких справах, то сходiть зараз. Ось туди! – Вiн показав рукою, куди. – А вночi у двiр краще не виходити. Зараз ми з Евою корiв подоiмо i випустимо Ікла… А Ікло у нас чужих не визнае…
Вiн позiхнув широко i, засоромившись, прикрив рот рукою.
– Ну все… Доброi ночi.
* * *
Коморою називався старий сарай, в якому ранiше тримали зерно. Тепер зерна тут не було, стiни iззовнi заросли плющем так густо, що всерединi стало сиро, вiд вологостi на дошках з’явився мох, але, судячи з запаху, мишi звiдси так i не пiшли, напевно, по старiй пам’ятi.
Бiлка розстелила каремати в кутку так, щоб у полi зору були i дверi, i невелике вiкно, розташоване на протилежнiй стiнi, майже пiд самим дахом, i з неприхованим задоволенням сiла, знявши взуття. Автомат лежав по праву руку вiд неi, i Книжник розгледiв, що запобiжник поставлений у позицiю стрiльби чергами.
– Роззувайся, – наказала вона, виймаючи з рюкзака ту саму бляшанку з маззю.
Тiм нанiс пахучу темну субстанцiю на потертостi й прислухався до вiдчуттiв: щемливий бiль вiдразу ж пiшов, ранки щипали, але не сильно.
– Дякую.
Жирна мазь погано стиралася з пальцiв, але Книжник старанно витер руки пучком старого сiна i сiв, витягнувши босi ноги перед собою. Це було по-справжньому здорово – сидiти ось так спокiйно, в безпецi, з повним шлунком, i ворушити пальцями на ногах.











