Кращий вік для смерті

– Справжнiй нiштяк, Бiлко! Тобi сподобаеться!

* * *

Пiсля того як у сутiнках один iз мисливцiв зачепив сторожок i прямо перед розвiдниками в повiтря злетiли сигнальнi ракети, Бiгун зрозумiв, що зiткнення не уникнути – спостерiгачi вже визначили мiсце спрацювання пастки i доповiли жерцям про вторгнення.

Подвiйний хлопок – i в повiтрi розцвiли двi вогнянi кулi, заливаючи всю округу яскравим хiмiчним свiтлом.

Вiд несподiванки загiн кинувся врозтiч, а хтось iз переляку навiть пальнув на бiле свiтло.

– Не стрiляти! – крикнув Бiгун. – Тихо!

Ракети з шипiнням падали, залишаючи в бузковому небi тремтячi димнi слiди. На вулицю знову спустився морок.

– Тварино криворука!

Звук удару пролунав глухо, хтось застогнав крiзь зуби – Облом явно приклався до незграбного з усього розмаху.

– Ось тут ми i заночуемо, – сказав Бiгун, озираючись. – Та не чiпай ти його, Обломе! Покалiчиш – на собi будеш тягти!

– Ще чого, – огризнувся Облом. – Тут i закопаю!

Але жертву вiдпустив.

Мiсце, вибране Бiгуном для ночiвлi, виявилося не гiршим i не кращим за будь-яке iнше.

Коротка вулиця, що закiнчуеться бетонним завалом. Похиленi фасади будинкiв, затягнутi плющем, нерiвнi дiри вiконних прорiзiв, iз яких уже подекуди стирчали гiлки вирослих усерединi дерев.

Узагалi-то для того, щоб тримати облогу, не годиться, надто вже хистко все виглядае, але Бiгун не збирався тримати облогу.

– Херове мiсце, – Свин шмигнув носом i сплюнув убiк. – Нас тут вiдразу знайдуть…

– А нам i треба, щоб нас вiдразу знайшли… – Бiгун зазирнув в отвiр дверей бiльш-менш цiлого двоповерхового будинку.

– Зараз знайшли? – запитав Свин.

Бiгун зiтхнув.

– Вранцi. Обломе!

– Що?

– Нехай розвiдники подивляться навколо. Можуть бути ще розтяжки…

– Вже. Будемо забиратися звiдси?

Бiгун похитав головою.

– Чекатимемо.

Рiзаний зупинив поруч iз ним коня, пiдiбрав поводи i, трохи розвернувшись у сiдлi, iз пiдозрою подивився на нового союзника.

– Ти зiбрався робити привал?

– Так.

– Я не залишу тут своiх людей.

– І не треба. Вiдiйди трохи назад, знайди укриття, тiльки таке, щоб ця вулиця прострiлювалася з твоiх ган-карiв, i тримай розвiдникiв поруч iз нами. Нехай нашорошать вуха. Якщо я домовлюся – покажешся. Якщо не домовлюся…

Бiгун усмiхнувся.

– Якщо я не домовлюся – буде по-справжньому весело. Про нас iз тобою герли складатимуть пiснi i спiватимуть iх бебикам… Але ми цих пiсень не почуемо. Такi справи, бро.