Пригоди бравого вояка Швейка

Головними засадами полiтики партii на початку ii iснування був антимiлiтаризм i чеський нацiональний радикалiзм. З фашизмом нiчого спiльного не мае.Пiсля початку Першоi свiтовоi вiйни членiв партii було пiддано репресiям (деяких навiть страчено), а самого Клофача заарештовано. Так що запитання конвоiра Швейка було цiлком обгрунтованим.]? Тепер товстун став обережний i втрутився в розмову.

– А що нам до нього? – сказав вiн. – Дивiться, всюди повно людей, i всi витрiщаються на нас. Коли б принаймнi ми могли в якомусь пiд’iздi зняти багнети, щоб не так упадати в очi.

Ти не втечеш? А то ми матимемо неприемностi. Правда ж, Тонiку? – звернувся вiн до довганя; той тихо промовив:

– Багнети можна було б зняти. Адже вiн наш.

Тонiк перестав бути скептиком i сповнився спiвчуттям до Швейка.

Вони знайшли пiд’iзд, де зняли багнети, i товстун дозволив Швейковi йти поруч нього.

– Ти б, може, закурив, га? – спитав вiн. – А чи… – Вiн хотiв спитати: «А чи дадуть тобi покурити, перш нiж повiсять!» – але не докiнчив речення, вiдчуваючи, що це було б нетактовно.

Вони закурили, i конвоiри почали розповiдати Швейковi про своi родини, якi живуть в районi Градец Кралове, про жiнок, дiтей, про шматок поля, про едину корiвчину.

– Пити хочеться, – заявив Швейк. Довгань i малий перезирнулися.

– Десь на один кухоль i ми знайшли б, – сказав малий, вiдчуваючи, що довгань не проти. – Але куди-небудь так, щоб не впадало в вiчi.

– Ходiмо в «Куклiк»[117 - «Куклiк» – празька пивниця.], – запропонував Швейк, – гвинтiвки можна лишити в кухнi, шинкарем там Серабона, сокiл[118 - сокiл – член вiдомоi чеськоi гiмнастичноi органiзацii «Сокiл», засн. в 1862 р. М. Тиршом. Їi осередки iснували по всiй Австро-Угорщинi, зокрема i в Галичинi.], його можете не боятися. Там грае скрипка i гармонiя, – говорив вiн далi, – заходять туди i вуличнi дiвчата та iншi пристойнi люди, яких не пускають в «репрезентяк».

[119 - …яких не пускають в «репрезентяк» – розм. назва «Репрезентацiйного Дому» – («Палац для урочистих зустрiчей i репрезентацiйних концертiв»). Первiсна назва «Празький Репрезентацiйний Дiм». В народi його дотепно називали скорочено «ПРД», що по-чеськи звучить не дуже пристойно. Тому згодом цей будинок перейменували на «Obecn? D?m» («Громадський дiм»).]

Довгань ще раз перезирнувся з малим i сказав:

– Що ж, ходiмо, до Карлiна ще далеко.