Пригоди бравого вояка Швейка

Дорогою Швейк розповiдав iм рiзнi анекдоти; вони прийшли в «Куклiк» у доброму настроi i все зробили так, як порадив Швейк. Гвинтiвки сховали на кухнi й зайшли до залу, де скрипка i гармонiя наповнювали все примiщення звуками улюбленоi пiснi «На Панкрацi е горбочок, там алея, як шнурочок…».

Якась дiвчина сидiла на колiнах у пiдтоптаного на вигляд молодика з рiвненьким продiлом i спiвала хрипким голосом: «Я нагледiв дiвчиноньку, та у неi iнший е».

За одним столиком спав п’яний торгiвець сардинами.

Вряди-годи вiн прокидався, грюкав кулаком об стiл i бурмотiв: «Так не годиться!» І знову засинав. За бiльярдом пiд дзеркалом сидiло ще трое дiвчат, що гукали якомусь залiзничному кондукторовi: «Кавалере, почастуйте нас вермутом!» Бiля музикантiв двое сварилися, з’ясовуючи, чи зацапав учора патруль якусь Марженку, чи нi. Один казав, що бачив це на власнi очi, а другий запевняв, що вона пiшла переспати з якимось солдатом у готель «Вальшум».

Бiля самих дверей сидiв солдат iз кiлькома цивiльними й розповiдав iм, як його поранили в Сербii. У нього була перев’язана рука i повнi кишенi сигарет, якi вiн дiстав вiд спiврозмовникiв. Вiн усе говорив, що не може бiльше пити, а один з цiеi компанii, лисий дiдок, безперестанно його заохочував:

– Та пийте, пийте, солдатику, хто зна, чи ще колись зустрiнемось. Замовити для вас якусь пiсню? Ви любите «Сирiтку»?

Це була улюблена пiсня лисого дiдка, i коли за хвилину скрипка i гармонiя заквилили ii, очi старого налилися слiзьми, i вiн завiв деренчливим голосом:

Розуму набрала, i все маму звала, i все маму звала.

Вiд сусiднього стола хтось гукнув:

– Та годi ж бо! Йдiть пiд три чорти! Забирайтесь вже з цiею своею сирiткою!

І наперекiр старому за ворожим столом почали спiвати:

Розлука, розлука,

для серця розпука, розпука…

– Франто! – покликали вони пораненого вояка, заглушивши «Сирiтку» i доспiвавши «Розлуку».

 – Кинь ти вже iх до бiсового батька та ходи до нас. Плюнь на них i тягни сюди сигарети. Годi тобi розважати овечок Божих.

Швейк iз своiми конвоiрами зацiкавлено дивилися на цю сцену.

Швейк – вiн часто бував тут до вiйни – поринув у спогади, як налiтав сюди, бувало, з облавою комiсар полiцii Драшнер, як його боялися повii, але все ж таки складали про нього пiснi, де все було навпаки.