Пригоди бравого вояка Швейка

Ідiть додому i запам’ятайте собi, що напиватися пiд час виконання службових обов’язкiв – заборонено. Марш звiдси!

Треба вiддати належне фельдкуратовi: у казарми вiн не дзвонив, бо не мав телефону, а просто говорив у настiльну електричну лампу.

II

Вже третiй день Швейк служив денщиком у фельдкурата Отто Каца й за цей час бачив його лише один раз. Третього дня з’явився денщик надпоручика Гельмiха i сказав Швейковi, щоб той прийшов до них забрати фельдкурата.

Дорогою денщик розповiв Швейковi, нiбито фельдкурат посварився з надпоручиком, розбив пiанiно, i тепер п’яний як чiп, i не хоче йти додому.

Надпоручик Гельмiх, теж п’яний, викинув фельдкурата в коридор, i той сидить пiд дверима на пiдлозi й куняе.

Прибувши на мiсце, Швейк струснув фельдкурата за плечi, а коли той щось замимрив i розплющив очi, Швейк козирнув i сказав:

– Насмiлюсь доповiсти, пане фельдкурате, я прибув.

– А що вам тут треба?

– Насмiлюсь доповiсти, пане фельдкурате, я дiстав наказ забрати вас звiдсiля.

– Ви дiстали наказ забрати мене? А куди ж ми пiдемо?

– До вас на квартиру, пане фельдкурате.

– А нащо ж менi йти до себе на квартиру, хiба я не в своiй квартирi?

– Насмiлюсь доповiсти, пане фельдкурате, ви в коридорi чужого дому.

– А-а як я сюди потрапив?

– Насмiлюсь доповiсти, ви були в гостях.

– В г-г-гостях. Я н-не був. Це ви п-пом-миляетесь.

Швейк пiдняв фельдкурата i спер його на стiну. Фельдкурат хитався з боку на бiк, падав на нього i при цьому застерiгав:

– Я впаду! Впаду, – твердив вiн знову, дурнувато посмiхаючись.

Нарештi Швейковi вдалося прихилити фельдкурата до стiни, i той у новiй позi знову почав дрiмати.

Швейк розбудив його.

– Що вам потрiбно? – спитав фельдкурат, зробивши марну спробу зсунутися по стiнi й сiсти на пiдлозi. – Що ви за один?

– Насмiлюсь доповiсти, – вiдповiв Швейк, притискаючи фельдкурата до стiни, – я ваш денщик, пане фельдкурате.

– У мене немае нiякого денщика, – насилу промимрив фельдкурат i зробив нову спробу звалитися на Швейка.

 – Я не фельдкурат, а свиня, – признався вiн iз щирiстю пияка, – пустiть мене, пане, я вас не знаю.

Недовга боротьба скiнчилася цiлковитою Швейковою перемогою. Швейк використав цю перемогу i стяг фельдкурата зi сходiв до пiд’iзду, де фельдкурат знову почав опинатись, аби його не витягли на вулицю.

– Я вас не знаю, – невпинно торочив, борюкаючись зi Швейком, фельдкурат. – Ви знаете Отто Каца? Це я.