Пригоди бравого вояка Швейка

Наприклад: залiзти до чужоi кишенi або на танцях… Ви ж знаете, якi там кумедii бувають?

– А ходою, Швейку?

– Коли людина почне шкутильгати, щоб над нею змилосердились.

– А нюхом?

– Коли хто вiд смороду носа вiдвертае.

– А смаком, Швейку?

– Коли хтось на когось облизуеться, мов кiт на сало.

– А мовою?

– Це вже треба розглядати разом iз слухом, пане фельдкурате. Коли один городить казна-що, а другий уже й вуха розвiсив.

Пiсля цих фiлософських мiркувань фельдкурат на хвилину замислився i сказав:

– Отже, нам потрiбний елей, освячений епископом.

Ось вам десять крон, – купiть пляшечку. На вiйськових складах такого елею, звичайно, немае.

І Швейк помандрував по елей, освячений епископом. А розшукати його куди важче, нiж живу воду в казках Божени Немцовоi.[150 - І Швейк помандрував по елей, освячений епископом. А розшукати його куди важче, нiж живу воду в казках Божени Немцовоi. – Немцова Божена (1820—1862) – видатна чеська письменниця. Авторка збiрки «Народнi оповiдання та легенди», повiстей «Бабуся», «В замку i околицях» тощо.

Героi Немцовоi – простi люди, якi вiдзначаються глибокою моральною чистотою i внутрiшньою духовною силою.]

Швейк заходив у кiлька аптекарських магазинiв, i досить було йому тiльки вимовити: «Прошу пляшечку елею, освяченого епископом», – як усi вибухали реготом або з переляку ховалися за прилавок. А Швейк робив надзвичайно серйозну мiну.

Нарештi вiн вирiшив спробувати щастя в аптеках. У першiй аптецi лаборантовi наказали випровадити Швейка.

У другiй хотiли телефонувати до швидкоi допомоги, а в третiй провiзор сказав йому, що на Длоугiй вулицi фiрма «Полак» – торгiвля олiями й лаками – напевне матиме на складi потрiбний йому елей.

Фiрма «Полак» на Длоугiй вулицi справдi була фiрмою дуже оперативною. Вона не випускала з рук жодного покупця, поки його не задовольнить. Якщо покупець просив копайського бальзаму[151 - копайський бальзам – лiкувальна мазь.], – йому наливали скипидару, i все було гаразд.

Коли Швейк прийшов туди i попросив на 10 крон елею, освяченого епископом, хазяiн сказав прикажчиковi:

– Налийте йому, пане Таухен, сто грамiв конопляноi олii номер три.

А прикажчик, загортаючи пляшечку в папiр, по-дiловому промовив до Швейка:

– Це перший гатунок, а якщо потребуватимете пензлiв, лакiв, олiфи, – звертайтеся, будь ласка, до нас. Ми вас бездоганно обслужимо.

Тим часом фельдкурат повторював з катехiзису те, що колись у семiнарii йому не вдалося затямити.