Пригоди бравого вояка Швейка

Щойно за ним замкнулися дверi, як друзi по камерi засипали його рiзними запитаннями, на якi Швейк ясно й чiтко вiдповiв:

– Я зараз зiзнався, що, мабуть, це я вбив ерцгерцога Фердинанда.

Шестеро чоловiкiв iз жаху зiщулилися пiд завошивленими ковдрами.

Лише боснiець промовив:

– Вiтаю вас.

Вмощуючись на нарах, Швейк сказав:

– Свинство, що в нас тут немае будильника.

Проте вранцi його пiдняли й без будильника i рiвно о шостiй годинi вiдвезли в «зеленому Антонi» до крайового кримiнального суду.

– Хто рано встае, тому Бог дае, – звернувся Швейк до своiх супутникiв, коли «зелений Антон»[36 - «зелений Антон» – вiзок, пофарбований у зелений колiр, в якому возили дрiбних злочинцiв до управлiння полiцii.

За однiею з версiй так називався тому, що першим вiзником на ньому був Антон Доуше; назва залишилась i пiсля того, як вiзки замiнили на автомобiлi. Але вiрогiднiшою видаеться версiя, за якою ця назва походить вiд нiм. словоспол. Gr?ner (зелений колiр, що на нiм. злоч. жаргонi означав небезпеку, непевнiсть) Anton (назва берлiнськоi в’язницi на Антонштрассе). ] виiздив з ворiт управлiння полiцii.

Глава III

Швейк перед судовими лiкарями

Чистi затишнi кiмнати крайового кримiнального суду справили на Швейка якнайприемнiше враження: побiленi стiни, пофарбованi в чорне грати й гладкий пан Демартiнi – старший наглядач слiдчоi тюрми з фiалковими нашивками й кантами на форменому кашкетi. Фiалковий колiр було запроваджено не тiльки тут, а й для релiгiйних вiдправ у Великопостову середу та Страсну п’ятницю.

Повторювалася славнозвiсна iсторiя римського панування над Єрусалимом. В’язнiв виводили й ставили внизу на першому поверсi перед судом Пiлатiв 1914 року, а слiдчi – сучаснi Пiлати – замiсть чесно вмити руки, посилали по печеню з червоним перцем та по пльзенське пиво до «Тессiгу»[37 - «Тессiг» – празький ресторан.], передаючи до державноi прокуратури все новi й новi протоколи обвинувачення.

Тут, здебiльшого, зникала всяка логiка, а перемагав §, душив §, обовдурював §, пирскав §, смiявся §, загрожував §, убивав § i не прощав §.

Це були жонглери законами, жерцi мертвоi букви закону, пожирачi обвинувачених, тигри австрiйських джунглiв, якi розраховували свiй стрибок на обвинуваченого вiдповiдно до номера параграфа.

Виняток становили кiлька осiб (так само як i в полiцiйному управлiннi), котрi ставилися до законiв не так уже й серйозно, бо й помiж куколем знайдеться пшениця.

До одного з таких панiв i привели Швейка на допит.