Соната для вітру та ночі

Символи, що можуть свiдчити про Абсолют. Адже Гармонiя – складова Абсолюту. Гармонiя – свiдок безсмертя. Тепер вiн знае: повернення до Раю – то заперечення цивiлiзацii фiзiологii i перемога розуму. Це буде нова парадигма нашого буття, цивiлiзацiйного процесу. Ото i все. Власне, так говорив колись Братишин. Його учитель. Шкода, що пiсля операцii вiн втратив здатнiсть входити до Інформацiйного поля, але щастя, що вони живуть зараз з дружиною здоровi i в радостi. Та ще й виховують другого сина …

– Якщо я можу щось зробити задля цього – мушу робити, – сказав до змученого вiдображення у дзеркалi.

Ще в нього е бажання побiльше знати, що дiеться у свiтi. Хто скiльки робить зброi, яку, коли застосувати хоче i проти кого, ну, й таке iнше. Дещо вiн вже знае. Просто ламае чужi сайти й читае з файлiв. Як найдосвiдченiший хакер. Правда, один сайт зламати не може. Ось уже скiльки часу мордуеться над ним, а результату жодного. Це принижуе його гiднiсть професiйну, не дае спокою i створюе психологiчний, емоцiйний, полiтичний, сексуальний дискомфорт.

Та жарти жартами, а працювати треба. І вiн налагоджуе знову всi прибори, молиться, заплющуе очi i починае медитувати… Так проробляв вже сотнi раз… Тиша, наче завмерло все. Потiм заледве чутний шелест – чи iнiй осипаеться, чи хтось десь там гортае книжку. І раптом… а, може, то йому причулося? Чи справдi сказано: «пиши»? У тому шелестi вiн виокремлював вже цифри, букви i слова. Коли все записав, зберiг у пам’ятi комп’ютера, то шелест зник.

Василь отямився. На дисплеi видiлявся незрозумiлий йому набiр цифр, букв i символiв.

ПЕРЕДЧУТТЯ ГРІХА

До кабiнету майора Служби безпеки Украiни Богдана Отаманчука Бутович майже влетiв.

– Богдане, ти тiльки послухай: нарештi я увiйшов туди!

– Куди? – насмiшливо спитав Отаманчук.

– В iнформацiйне поле Землi! Розумiеш, у мене е метод один… мене навчив Братишин…

– Що ти говориш?! – майже скрикнув Богдан, зриваючись з мiсця. – Замовкни негайно!

Василь здивовано глянув на майора.

– Ходiмо у коридор, – сказав той.

Вони вийшли. Богдан повернув товариша обличчям до себе i тихо-тихо промовив:

– Якщо ти обмовився комусь хоча б словечком, то тебе не врятуе нiщо вже. Над цим б’ються наймогутнiшi розвiдки свiту. Американська, японська, росiйська. Коли б хтось iз них дiзнався, що тобi щось вдалося зробити, тебе просто викрали б, замурували би навiчно у якiйсь лабораторii й перетворили б на бiоробота.

Василь злякався.