Сповідь з того світу

Гей же, в долинi,

При молоденькiй, при зелененькiй ялинi!

Коли ми доспiвали, Гаврило встав, поправив на собi одяг. Вiн дивився на мене, i його рiшення вже остаточно визрiло:

– Схоже, вам з Іваном одне без одного волiв не знайти. Шкода. Волiв. Що ж, нехай буде так…

Роздiл 9

Марiя

Мене попереджали, та я все ж таки вирiшила пiти проти Долi. Вона, очевидно, також жiнка, тому повинна мене зрозумiти. Менi без мого Івана не буде життя нi на землi, нi на небi, нi у чорнiй безоднi.

Михайло повiв мене назад пiдземеллям до виходу.

– Що менi тепер треба буде робити? – запитала я дорогою.

– Будь зi своiм мужем, просто не дай йому померти. Якщо зможеш перехитрити Долю i Смерть – твiй Іван виживе, вийде з коми.

Ми пiдiйшли до того мiсця, де тунель розходився на два рукави.

– Ми завше даемо на вибiр двi дороги. До речi, так само як i чорнi. Усе чесно. Маеш останнiй шанс передумати. Пiдеш лiворуч – опинишся у лiкарнi бiля свого чоловiка. Праворуч – перенесешся на сотнi рокiв назад, переживеш тисячi чужих життiв, поховаеш десятки тисяч своiх рiдних. Вирiшуй.

– А тут i думати нема про що, – твердо вiдповiла я.

– Тодi краще залиш просто тут свiй страх i своi сльози, бо тобi доведеться випити стiльки гiркоти, що душа може не витримати й розiрватися на мiльйони дрiбних частинок.

Я похитала головою:

– У моiй душi житиме надiя. Вона переборе страх i висушить сльози.

– Тодi йди. Я проситиму за тебе.

Я з вдячнiстю поглянула на Михайла i пiшла у тунель праворуч. Мене вже нiчого не могло зупинити, навiть такi поважнi дами, як Доля i Смерть!

Рiзке свiтло враз ударило в очi – я закрилася рукою. Так наослiп я зробила iще кiлька крокiв, раптом вiдчувши, що стiни тунелю зникли i я опинилася на вiдкритому просторi.

Ой пасла, пасла, воли згубила в долинi.

Гей же, в долинi.

При молоденькiй, при зелененькiй ялинi!

Очi моi сяк-так звикли до того свiтла, так що я розплющила iх i роззирнулася: була на галявинi. Сонце поволi заходило за небокрай, посилаючи менi останнi промiнцi, а свiжий вiтерець повiвав, бавлячись моiм розпущеним волоссям i розганяючи денну лiтню духоту.