Все тільки починається

В кiмнатi горiло свiтло, Ксюха плакала, а Ярина вже збиралась дати Лесi солiдного ляпаса. Таня стояла збоку i насуплено спостерiгала за всiма.

– Леська, Леська, що сталось? Ти хочеш, щоб сусiди мiлiцiю викликали? Перестань ричати, в Ксюхи через тебе iстерика почалась. О йолки-палки! Ти розбила мамине улюблене дзеркало! Блiн, менi влетить.

Леся дивилась на дiвчат так, наче вперше бачила: вони обдурили ii, чи приховують побачене навiть одна вiд одноi? Не може бути, щоб у них нiчого не вийшло, вона ж не встигла навiть замовляння договорити!

– Вибач, я ненавмисне.

– Ага, ненавмисне. Ти, що прiвiденiе побачила?

Леся зблiдла, але вiдповiла несподiвано тихо i спокiйно, навiть Ксюха перестала плакати.

– Я йду додому.

Тодi, обминаючи подруг i дивлячись пiд ноги, вийшла з кiмнати i пiшла до вiшка. Дiвчата вервечкою побiгли за нею.

– Леся, ти чого кричала?

– Просто… глюк – ефем. Я йду додому.

– Але…

– Па, девки.

Леся швидко взула чобiтки, замотала голову i шию широким шарфом i не застiбаючи плаща вибiгла з квартири.

…у лiсi було добре: спокiйно, ясно i свiжо. Леся сидiла посеред галявини на м’якому, товстому пледi, iз келихом шампанського i мружилась до сонячних променiв, що крiзь сосновi гiлки падали на обличчя. Вона почувалась дивно: легке збудження i трепет, помереженi нетерпiнням. Вона чогось чи когось чекала i вже починала нервувати…

Їi щоки торкнувся легкий поцiлунок, з несподiванки вона пролила вино i насупилась.

– Дивись, що я тобi принiс.

На плед перед нею посипались великi, чорнi ягоди ожини.

Вона пiдвела погляд i вперше подивилась на того, кого чекала з таким нетерпiнням: щаслива усмiшка, неймовiрно синi очi i свiтле хвилясте волосся. Високий, пiдтягнутий, енергiйний – вiн не здавався iй надзвичайним, чи вродливим, але серце чомусь забилось сильнiше i вона мимоволi вiдповiла йому щасливою посмiшкою.

– Скуштуй.

Вiн присiв бiля неi i торкнувся ягiдкою ii вуст, а потiм нахилився i поцiлував. Тiлом розлився жар, вона дозволила покласти себе на плед, торкатись волосся, талii, стегон…

Десь далеко, врiзаючись у звуки лiсу, загальмував автомобiль, почувся удар.

Вона вiдчула, що чоловiк вiдпустив ii i вiдкрила очi. Вiн нависав над нею на витягнутих руках i дивився з таким болем, що iй захотiлось обiйняти його, заспокоiти. Вона простягнула до нього руку i усвiдомила, що його обличчя змiнюеться: нiс i лiва половина перетворились у криваве мiсиво. Крапля кровi, повiльно набухнувши, впала iй на щоку.