На нашем сайте вы можете читать онлайн «Вітіко». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Вітіко

Автор
Дата выхода
11 октября 2017
Краткое содержание книги Вітіко, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Вітіко. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Адальберт Штіфтер) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
В історичному романі видатного австрійського письменника Адальберта Штіфтера (1805–1868) яскраво описано події XII століття, ми стаємо свідками становлення Чеської держави, бачимо її стосунки з сусідніми Баварією, Австрією, Польщею та Угорщиною, участь у поході на Мілан. Але цей твір – водночас ще й запізнілий куртуазний роман, оспівування лицарських чеснот і чистого кохання. Образ головного героя Вітіко подано в розвитку – від юнака, який шукає своєї долі, він доростає до мудрого державника, що дбає про людей і країну.
Книжка буде цікава всім, хто любить історію, цінує щирість почуттів і полюбляє чудові описи природи.
Вітіко читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Вітіко без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Люсiя сидiла коло свiтника i пряла, Раймунд нарiзав iз букових колод довгi скiпки, Мартин плiв широкий пояс, Вiтiко також. Як i вчора, розмовляли про рiзнi речi, а близько дев’ятоi години гостi попрощалися й пiшли додому.
Третiй день був приблизно таким самим, як i два попереднi.
Четвертого дня десь опiвднi до кам’яницi пiд’iхав на винохiдцевi якийсь чоловiк. Вiн був у дуже бахматому темно-бурому вбраннi й пiдперезався шкiряним поясом. На головi мав чорну смушкову шапку, що закривала вуха й потилицю. Вiн сидiв на винохiдцевi помiж двох в’юкiв iз невичинених борсучих шкур.
– Вiтiко, Бореш щиро вiтае тебе, тут нiчого не бракуватиме!
– Добре, – мовив Вiтiко. – Коли ти виiхав iз замку Гости?
– Дев’ять днiв тому, – вiдповiв чоловiк. – Снiг дуже заважав менi iхати.
– Але ти щасливо добувся, – всмiхнувся Вiтiко. – Раймунд допоможе тобi вiдв’язати в’юки, а ти заведи коня до стайнi й заходь до покою, тобi треба покрiпитись.
Мартин гукнув Раймунда, а коли той прийшов, вони вiдв’язали в’юки вiд коня i Раймунд занiс iх до кiмнати Вiтiко. Вiтiко пiшов за ним. Чоловiк завiв коня в стайню i пiшов до покою. Там вiн скинув свое вовняне верхне вбрання, смушкову шапку i сiв за стiл. Йому подали пиво i хлiб.
Вiтiко пiшов у кiмнату, невдовзi вийшов i тримав у руцi зашитий у лисячу шкуру пакуночок.
– Ось рiч, що була замотана в одному з в’юкiв, я не знаю, що це, – мовив вiн.
– Усе гаразд, – вiдповiв чоловiк.
Вiтiко розрiзав шов, i показався поганенький пояс iз лисячого хутра. Пояс мав залiзнi пряжки й був пiдшитий шкiрою. Вiтiко, ще раз оглянувши хутро, знайшов папiрець, на якому рукою Бореша були написанi слова: «Ясновельможна княгиня Адельгайда подарувала багатьом людям покiйного князя якусь князеву рiч, тож i тобi, Вiтiко, даруе пояс, який князь одягав у саксонському походi, вона даруе його тобi, бо князь сказав, що ти в тому походi засвiдчив свiй розум, i дае ще й тому, що князь сказав, що ти iздив задля нього в Прагу, наражаючись на велику небезпеку».
Вiтiко якийсь час тримав пояс у руках i розглядав його. Потiм пiшов у кiмнату й поклав його до скринi. Пiсля цього розкрив грубi в’юки i дiстав складенi речi. Там були одяг i спорядження вершника. Вiтiко склав усе в скриню, де вже лежав пояс. Потiм вийшов у свiтлицю й мовив:
– Усе гаразд.



