Дама з покритою головою. Femme couverte

Граф де Пантьевр звелiв лише забрати брата герцога й одного дворянина зi свити, рани якого видавались несерйозними. З решти зiрвали коштовностi, вiдiбрали зброю, познiмали коштовнi оксамитовi плащi та покинули.

На тлi яскраво-синього неба зухвало розвивались пантьеврiвськi прапори над Шантосо. Але, попри всi сподiвання герцога, до замку його не повезли. Лише на деякий час його пiд надiйною охороною залишили пiд стiнами Шантосо – Олiв’е мав порадитись про щось зi своею невгамовною матiнкою.

Коли Пантьевр повернувся, вже сутенiло. У герцога затекли руки й ноги, страшенно хотiлося пити. Але сердешному навiть не дозволили злiзти з коня. Вiн краем вуха почув, що стара графиня звелiла везти його до замку Палюо в Пуату, тепер рука його дiвера дофiна[24 - Шарль, син короля Шарля VI та Ізабо Баварськоi, майбутнiй король Шарль VII.] в цьому нападi була незаперечна. Усю нiч сердешний провiв у сiдельнику, iз жахом помiчаючи, що його молодший брат, зв’язаний та перекинутий поперек коня обличчям униз, досi не отямився.

Тi декiлька днiв i ночей дороги видалися герцогу Бретонському найбiльшим пеклом у його життi. Навiть у тi короткi зупинки, якi Пантьевр робив на нiч, герцогу не дозволяли спiшитись, не давали iжi чи достатньо води. Коли вiн просив пити, хтось iз пантьеврiвського супроводу виливав йому в обличчя з пiввiдра води, якою поiли коней. А залишений на морозi верхи, герцог навiть не мав змоги бодай трохи поспати.

– Коли ж вашiй милостi, – кривив губи Олiв’е де Пантьевр, – ще спаде на думку якась потреба, то нехай робить це на конi, нам на розвагу.

І герцог чи не iз заздрiстю поглянув на непритомного Рiшара. Хоча б вiн позбавлений цього приниження!

У Палюо герцога закинули у кам’яний мiшок, де вiд вогкостi не можна було вiльно дихати, а вiд нахабностi зголоднiлих пацюкiв – спати. Дякувати Богу, йому вдалося повернути до тями Рiшара. А потiм вони iз графом д’Етаном поспали по черзi, щiльно притиснувшись один до одного, аби зiгрiтись.

За кiлька днiв, чи так здалося в’язням, iх витягнули на свiт Божий. Вiд голоду у головi паморочилося, вiд перебування у суцiльнiй темрявi очi нiчого не бачили. Потiм ще кiлька днiв жахливих пекельних перегонiв i сну верхи на холодi й постiйних знущань вiд Олiв’е де Пантьевра, який iз вигадливiстю iнквiзиторського ката описував тортури, якi чекають на герцога та його брата.