Біль і гнів. Книга 1

Коли-не-коли турнеш школярiв, що пробують прихопити кавунця, та вночi одганять парубкiв… З цими, щоправда, важче, цi поки кавунами мiшки не наб’ють, з баштану не пiдуть, але кавунiв, слава Богу, завжди родило стiльки, що вистачало на всiх, до того ж у Пекельного для цього випадку була гакiвниця. Ота, Івасютина, що заряджалася з дула, а вже як садоне, то не доведи i помилуй!

Крiм школярiв та паруботи, навiдувалися на баштан iще й зайцi, а за ними полюючи, забiгали й лисицi. Корнiй на них дивився-дивився, а потiм якось i подумав: «А дай устрелю на обiд хоч одну звiрину!»

З того часу й прокинувся в ньому мисливець.

Стрiляв спершу Корнiй з отiеi гакiвницi: сипав пороху, шроту, скiльки Бог на душу покладе, а потiм, прицiлившись, поминав нишком царя Давида i всю кротiсть його та й натискав на гачок. З мiсяць отак пополювавши, зовсiм був оглухнув, i коли хто до нього кричав, то розтуляв рота, як вершу.

Згодом довелося розпрощатися з куркульською зброею: якийсь зайшлий мисливець, якесь стерво мiське, щоб йому й бiлого свiту не бачити, насипав Корнiевi добру пригорщу бездимного пороху.

Корнiй його весь у гакiвницю i вбухав. Та ще й добре шомполом глушевим утовк, щоб надiйнiше стрельнуло.

Той пострiл пам’ятають у Тарасiвцi й досi. Однi кажуть, що в усiх хатах шибок – як не було. Іншi заперечують, що нi, не в усiх, а тiльки в тих, якi од баштану поближче, зате худобу потiм по всьому району шукали. Корнiя ж знайшли аж за баштаном: чи то залетiв, чи закотився. Годину одливали потому.

Довго одлежувався удома Корнiй: думали, що вже й не встане.

Поки вiн лежав, жiнка його взяла гакiвницю та й однесла до сiльради:

– Заберiть оцю манiю, поки вона мого чоловiка зовсiм не добила!

Вичухався Корнiй – прийшов у контору:

– Як же я теперечки без ружжа?

Аж хитаеться iще чоловiк, а за рушницею плаче. Ото, як полювання його за душу взяло!

Пуштрив, пуштрив його Твердохлiб, а потiм i змилувався: наказав дати гусятницю.

Гусятниця теж була у селi з давнiх пiр. Спершу володiли нею Гайдуки (привiз старий ще пiд час громадянськоi разом з iншим майном награбованим), а пiзнiше довго стояла в сiльрадi.

А коли органiзувався колгосп, Твердохлiб взяв у контору, для сторожа.

Гусятниця – рушниця вже фабрична, двостволка, восьмого калiбру – дитяча рука в кожне дуло улiзе. Як ii на землю поставити, то якраз на зрiст доброго дядька. З курками, ще й три латуннi гiльзи до неi. Гiльзи аж чорнi од пороху, геть потрiсканi, але стрiляти можна, досi ще не розiрвало.