Біль і гнів. Книга 1

Принесе синячище пiд оком: з ким побився? за вiщо? – мовчить, тiльки око запухле свiтиться. Хiба що вiд людей довiдаеться, з ким воював ii син…

Як то йому тепер у армii? Пише, що добре, всiм задоволений. Якби ж то так!.. Пошвидше б минали оцi три роки, щоб син вступив до iнституту. Тодi Тетяна зовсiм була б щаслива. Хоча й зараз на долю не скаржиться. Чого iще iй: сини хорошi, у школi ii вважають не гiршою од iнших. Навiть спiвдоповiдь доручили прочитати на районнiй конференцii вчителiв. Про позашкiльне виховання дiтей.

Тетяна довго пам’ятатиме ту спiвдоповiдь. Умовляла Колядка, щоб доручив комусь iншому – так було страшно. Колядко вiдповiв, що не може: уже повiдомив ii прiзвище у район.

– Та ви не хвилюйтесь – все буде гаразд!

Легко було йому говорити! Сидiла день i нiч над доповiддю, пiд кiнець аж очi стали болiти. Замучилась вкрай, поки списала учнiвський зошит – не бiльше, нiж на двадцять хвилин – попередив Колядко. Просила Колядка, щоб той хоч домовився, аби ii не поставили першою.

Сидiла потiм у залi, стискаючи зошит у спiтнiлiй долонi, шепотiла першi двi фрази своеi спiвдоповiдi, наче молитву: боялася, що в останню хвилину забуде.

Опам’яталася вже тодi, як сiла на мiсце. Сидiла й очi не смiла звести: здавалось Тетянi, що всi смiються з неi.

Не смiялися. Навiть похвалили, i в районнiй газетi було згадано: «З цiкавою спiвдоповiддю про позакласне виховання дiтей виступила учителька Тарасiвськоi ПСШ Свiтлична Т. О. Тетяна тих газет аж десяток купила.

Так усi десять у комодi й лежать….

Як тодi радiв за неi Андрiйко!..

І знову думки про сина. Про те, що на днях пошле йому посилку. Заколе чергового Мартина та й поiде в Хоролiвку…

Якось пiсля урокiв Колядко оголосив учителям, що в недiлю вiдбудеться культпохiд. Всi учнi, починаючи з четвертого класу, й учителi разом iз ними, вирушать за тринадцять кiлометрiв у велике село Прилуки, де минулого року збудували мiжколгоспний Будинок культури, на перегляд кiнофiльму «Ми iз Кронштадта».

Тетяна хотiла одпроситися в Колядка, але тут, як навмисне, загадали з сiльради, щоб у недiлю всi агiтатори провели полiтбесiди про мiжнародне становище. Приiдуть з району перевiряти, як поставлено масово-полiтичну роботу. Нешерет як узнав, одразу ж ударив на сполох. Бо кому-кому, а йому нагорить у першу чергу. Вiн же не тiльки голова сiльради, а й секретар партiйного осередку: обирають його ось уже четвертий рiк пiдряд за рекомендацiею Твердохлiба.