На нашем сайте вы можете читать онлайн «Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана

Автор
Дата выхода
26 ноября 2021
Краткое содержание книги Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Анатолій Дімаров) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
У книжці вміщено завершальну частину роману «Біль і гнів», що розповідає сповнену трагізму історію жителів полтавського села Тарасівка. Їх не оминули жорна примусової колективізації, голодомору, репресій і найчорніша година – воєнне лихоліття. Урізноманітнюють тему становлення тоталітарного совка інші повісті та оповідання. У цих творів нелегка доля: їх або не друкували – скажімо, «Чорний ворон» двадцять років пролежав у письменницькому столі й уперше вийшов англійською мовою в Австралії, або щедро нівечила цензорська рука. Ба більше: щоб вони нарешті побачили світ навіть у такому вигляді, авторові доводилося спотворювати текст ідеологічними нісенітницями. «Отож і довелося реставрувати цю повість, відновлюючи вирубані нещадно епізоди, що дихали правдою», написав у передмові до «Сина капітана» Анатолій Дімаров. Видавництво «Фоліо» перевидає твори, які автор повністю відновив.
Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Аби ж ота пришелепа хоч по-iншому дивилася на ii чоловiка! А то так очима i iсть. – Заждiть, зараз позавiшую вiкна та дiстану вогонь! – уже зовсiм сердито сказала вона, бо Євген завовтузився на лiжку, збираючись встати.
Поки Катря завiшувала вiкна та возилася з лампою, Євген похапцем одягнувся. Сидiв на лiжку, звiсивши цiлу ногу додолу, а друга холоша пiдiбрана, дивився на брата й нiму: в усе ще заспаних очах ворушилася тривога.
– Бач, аж свiтиться! – не витримала Катря, бо як тiльки розгорiлася лампа, нiма так i потягнулася до Євгена: вона вже, здаеться, нiкого, окрiм Євгена, й не бачила.
– Катю! – з м’яким докором застерiг дружину Євген i повернувся одразу ж до брата: вiн не хотiв затiвати суперечку з дружиною. – Що сталося?
– Он, – кивнув Грицько в бiк дiвчини. – До них он приходили.
– Хто? – аж нахилився Євген.
– Та отой же, Гайдук… З Сашком-полiцаем… Допитувалися, хто написав листiвки… Федькин зошит показували…
– А ще що питали? – зовсiм уже стривожився Євген.
– Чи не вмiе писати й Валька.
– А вона?
– Що не вмiе.
– Повiрили?
– Та, мабуть, що повiрили, – стенув плечима Грицько. – Не взяли ж…
– От, казала ж я вам! – раптом схлипнула Катря: вона досi прислухалася мовчки, напружено, аж руки на грудях зцiпивши, про що говорять брати. – Казала ж не гратися з вогнем!..
– Катю!
– Що – «Катю»?.. Пострiляють, та й буде вам «Катю»!
– Так уже й пострiляють… – буркнув Грицько, а дiвчина швидко перевела погляд iз обох братiв на Катерину.
– А ти що, дня дiждатися не мiг?! – напустилася на Грицька. – Привiв серед ночi! – Вона уже з ненавистю глянула на нiму. – Совiсть би мали!
– Катю! – в голосi Євгена забринiв метал.
Але вона вже, мабуть, окрiм себе, нiкого не чула: з великих сердитих очей рясно котилися сльози.
– Доходитесь, поки прийдуть i всiх повбивають!
– Та ми зараз пiдемо… – Знiяковiлий, знiчений, Грицько вже задкував до порога, смикав за руку нiму. – Ми йдемо…
– Зачекай, i я з вами! – Зблiдлий Євген тремтячими руками намацував милицi, а босою ногою човгав по пiдлозi, шукаючи черевика.
– Ідiть, iдiть – пошукайте ще смертi надворi! – вигукнула Катря. І коли вони вийшли, впала головою на стiл.




