На нашем сайте вы можете читать онлайн «Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана

Автор
Дата выхода
26 ноября 2021
Краткое содержание книги Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Анатолій Дімаров) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
У книжці вміщено завершальну частину роману «Біль і гнів», що розповідає сповнену трагізму історію жителів полтавського села Тарасівка. Їх не оминули жорна примусової колективізації, голодомору, репресій і найчорніша година – воєнне лихоліття. Урізноманітнюють тему становлення тоталітарного совка інші повісті та оповідання. У цих творів нелегка доля: їх або не друкували – скажімо, «Чорний ворон» двадцять років пролежав у письменницькому столі й уперше вийшов англійською мовою в Австралії, або щедро нівечила цензорська рука. Ба більше: щоб вони нарешті побачили світ навіть у такому вигляді, авторові доводилося спотворювати текст ідеологічними нісенітницями. «Отож і довелося реставрувати цю повість, відновлюючи вирубані нещадно епізоди, що дихали правдою», написав у передмові до «Сина капітана» Анатолій Дімаров. Видавництво «Фоліо» перевидає твори, які автор повністю відновив.
Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Душила в собi крик, що так i рвався назовнi…
– Сказилася дiвка!
Євген полiз до кишенi по тютюн, та й схаменувся одразу: надворi ж, не в хатi, не вистачало ще, щоб iх помiтили з вулицi! І вiд того, що не можна було закурити, його взяла ще бiльша досада.
– Кричить… А чого?
– Боiться, мабуть, – озвався Грицько. – А ми бiльше до тебе не прийдемо. – В голосi його аж затремтiла образа.
– Ну й дурень! – спалахнув Євген. – Ти до кого ходиш: до мене чи до неi?… А вона покричить, покричить та й замовкне.
– То ж мати.
– А це жiнка… От женишся – узнаеш, почiм кiвш лиха! – Євген порипiв милицями, мовив примирливо: – Ну, гаразд… Приходь завтра вдень, поговоримо. Бо й насправдi отут серед ночi… А ii проведи, – кивнув у бiк нiмоi. – Та скажи, щоб ночами не бiгала: ще на кулю нарветься.
– Скажу, – буркнув Грицько: вiн був невдоволений братом.
– Та приглядайтесь пильнiше, щоб на яку бiду не наскочили, – сказав iм уже в спини Євген. Вiн довго стояв на порозi: до хати вертатися не хотiлося. Знав: не минути сварки з дружиною. Євген же сваритися терпiти не мiг, нелюбов оця була у нього в кровi, од тата, який, як тiльки мати розсердиться, так i намагався швидше щезнути з ii очей. «Будуть тепер сльози до ранку», – подумав похмуро, бо Катерина, понiсши, ставала все дратiвливiшою – вибухнути безпричинним плачем для неi нiчого не варто.
Все бiльше хотiлося курити.
Катерина все ще була при столi, хоч уже й не плакала: сидiла, ввiткнувшись обличчям у лiкоть. Довга коса розпустилася, звисала iй набiк, i вiд усiеi застиглоi постатi вiяло такою розпукою, що в Євгена одразу ж защемiло на серцi.




