На нашем сайте вы можете читать онлайн «Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана

Автор
Дата выхода
26 ноября 2021
Краткое содержание книги Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Анатолій Дімаров) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
У книжці вміщено завершальну частину роману «Біль і гнів», що розповідає сповнену трагізму історію жителів полтавського села Тарасівка. Їх не оминули жорна примусової колективізації, голодомору, репресій і найчорніша година – воєнне лихоліття. Урізноманітнюють тему становлення тоталітарного совка інші повісті та оповідання. У цих творів нелегка доля: їх або не друкували – скажімо, «Чорний ворон» двадцять років пролежав у письменницькому столі й уперше вийшов англійською мовою в Австралії, або щедро нівечила цензорська рука. Ба більше: щоб вони нарешті побачили світ навіть у такому вигляді, авторові доводилося спотворювати текст ідеологічними нісенітницями. «Отож і довелося реставрувати цю повість, відновлюючи вирубані нещадно епізоди, що дихали правдою», написав у передмові до «Сина капітана» Анатолій Дімаров. Видавництво «Фоліо» перевидає твори, які автор повністю відновив.
Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
– Пардон, мадам! – розшаркався чоловiк перед Тетяною. – Пардон, що без фрака й галстука! – Ступив до Тетяни, подав вузьку долоню з довгими пальцями: – Щасливий вас бачити. Жора! – розкланявся, ще й посовав ногою, а з-пiд випещених вусикiв, з-пiд червоних губiв гарячим розсипом блиснуло золото.
– Ну, годi тобi! – зупинив його Йван. І вже до Тетяни: – гукайте Ашота та будемо снiдати.
Поки Тетяна ходила по Ашота й Івася, Галя накрила на стiл. Стояли миски й тарiлки iз смаженим-вареним, квашенi яблука, огiрки й помiдори, лежав щедро накраяний хлiб: видно було, що тут не бiдували.
– Та одстав ii к бiсу! – аж розсердивсь Іван. – Нiхто тебе тут не зачепить.
– А може, вiн з нами воювати збираеться. – Жора як був голий по пояс, так за стiл i сiв.
– Ах, Туреччина! – закочував пiд лоба очi. – Султани, мiнарети, гареми! Гашиш, кишмиш i фелюги!
Їли довго й сито. Тетяна аж сп’янiла од iжi (чарку вона ледь пригубила), голова стала важкою, одразу захотiлося спати.
– Ваше здоров’я, мадам! Ваше здоров’я! – свiтив золотими коронками то до Тетяни, то до Галi, хилив чарку за чаркою, навiть губiв не замочуючи. Пiд кiнець розвеселився зовсiм, зiрвався на ноги:
– Музика, туш! Жора показуе танець!
Вийшов на середину, козирем пройшовся по хатi.
Цыпленок жареный,
Цыпленок вареный…
Цыпленок тоже хочет жить.
Его поймали,
Арестовали,
Велели паспорт предъявить…
– А откудова у бедного колхозного цыпльоночка паспорт? – строго заокругливши очi, спитав Жора.
Його ноги вибивали чечiтку – все швидше, швидше – тiльки носки чобiт миготiли, i вже iнша, в такт, пiсенька вилiтала з-пiд випещених вусикiв, з червоних губiв:
Здравствуй, моя Мурка,
Мурка дорогая,
Здравствуй, моя Мурка, и прощай.




