На нашем сайте вы можете читать онлайн «Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана

Автор
Дата выхода
26 ноября 2021
Краткое содержание книги Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Анатолій Дімаров) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
У книжці вміщено завершальну частину роману «Біль і гнів», що розповідає сповнену трагізму історію жителів полтавського села Тарасівка. Їх не оминули жорна примусової колективізації, голодомору, репресій і найчорніша година – воєнне лихоліття. Урізноманітнюють тему становлення тоталітарного совка інші повісті та оповідання. У цих творів нелегка доля: їх або не друкували – скажімо, «Чорний ворон» двадцять років пролежав у письменницькому столі й уперше вийшов англійською мовою в Австралії, або щедро нівечила цензорська рука. Ба більше: щоб вони нарешті побачили світ навіть у такому вигляді, авторові доводилося спотворювати текст ідеологічними нісенітницями. «Отож і довелося реставрувати цю повість, відновлюючи вирубані нещадно епізоди, що дихали правдою», написав у передмові до «Сина капітана» Анатолій Дімаров. Видавництво «Фоліо» перевидає твори, які автор повністю відновив.
Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Ты зашухерила
Всю нашу малину.
А теперь маслину получай…
Все швидше, швидше шаленiв чечiтковий дрiб, наган пiдстрибував, бивсь, метлявся, чуприна нависала на лоба, на очi, на тонкий, перебитий посерединi нiс. А-та-та!.. – сипався, слався дрiб, – вже он i Галя плечима посмикуе, й Іван пальцями вибивае по столу, й Ашот очима поблискуе, а Івась аж рота розтулив, дивлячись на чудернацького дядька.
Жора ж наостанок так розiйшовся, сипонув таким перебором шаленим, що, здавалося, ось-ось повiдлiтають пiдметки.
Потiм, червоний, розпашiлий, церемонно вклонився, ще й руку до серця притиснув, наче був на естрадi:
– Благодарю за внiманiе!
– Благодарю – мало! – озвався Йван: вiн знову розвеселився, вовчi тiнi пощезали з очей. – Осьо тобi нагорода! – Та й хлюпнув у порожню Жорину чарку, аж полилося через вiнця.
Жора на чарку навiть не глянув. Пiдсiв до Ашота, обiйняв за плечi:
– Вот так Жора гуляет!.. Давай разом з нами! Приставай до нашого табору!
– А вiн уже й без того вмовляння пристав, – вiдповiв за Ашота Іван.
– Начальник! – вигукнув тодi Жора i знову округлив очi. – Человек перед тобою сидить чи не человек?.. Дай человеку слово сказати!
– Та хто ж йому не дае? Я тiльки одне кажу: йому дiватися нiкуди!
Ашот, розгублений, стискав гвинтiвку так, наче ii хтось збирався у нього вiдбирати. Потiм глянув на Тетяну: благально, запитливо. А Тетяна й сама не знала, що робити, в неi теж голова iшла обертом.
І тут раптом у розмову дорослих втрутився Івась – запитав голосно й дзвiнко:
– А ви партизани?
– Во! – вигукнув захоплено Жора. – Дитя попало в самую точку! – І зареготав, наче Івась сказав щось неймовiрно смiшне.
Посмiхнувся й Іван. Зважився за Івасем i Ашот:
– Ви що: партизани?
– Та вже ж що не нiмцi! – вiдповiв, все ще усмiхаючись, Іван.
В Ашота аж очi зблиснули.
– Тодi на – бери до загону!
– Вот ето порядок! – вигукнув Жора. – Начальник, давай наливай, Жора хочеть слово сказати!
Звiвся над столом, хитнувсь, хлюпнув на Тетяну горiлкою.
– Пардон, мадам!.. Так што такое война? – наче щойно про вiйну мова велася. – Война, когда все, кому только не лень, стреляють друг в друга. І когда я стреляю в кого-то, што, конешно, неплохо. Но когда в меня начiнают стрелять, ето, дорогiе моi сограждане, очень даже нехорошо. Я поднiмаю етот тост за то, штоб ми стрелялi в кого-то, а не кто-то в нас!
– Вип’емо! – сказав твердо Іван.




