Ключі Марії

Але ми не пiддавалися на провокацii сельджукiв i не вступали в бiй, розташувавшись на високому пагорбi та обмежуючись лише перестрiлкою. Стрiли летiли в один i другий бiк, не завдаючи нiкому особливоi шкоди. Інколи хтось виривався на герць, хизуючись своею вправнiстю володiти конем i зброею, та рiдше сходилися в бою iз ворогом. Як вороги, так i ми, виряджали окремi загони на лови, щоб прогодувати вiйсько. Кiлька разiв нашi мисливцi розбивали iхнiх ущент, i вороги змушенi були голодувати.

Так проминуло два тижнi, аж поки ця лiнива битва не завершилася тим, що Мавдуд змушений був повернути свое вiйсько домiв, а ми, теж вiдчуваючи втому i нестачу харчiв, вiдступили до Апамеi.

Хоч i не вiдбулася вирiшальна битва, але то була наша перемога, бо ми об’едналися, показали силу i змусили ворога вiдступити. Пiсля цього вiйсько роздiлилося, а ми, вирiшивши остаточно покинути Святу землю, пристали до графа Роджера, який спочатку мав намiр iти до Єрусалима, та передумав i зупинився в Назаретi. Тут ми з ним попрощалися, вiн нам видiлив чотирьох мулiв, щоб могли ми покласти на них нашу здобич, воду й харчi».

Роздiл 5

Киiв, жовтень 2019-го. Заплакана дiвчина у пошуках душевного товариша по чарцi

Той вiдтинок вулицi Франка, де жив Бiсмарк, пiдходив i дуже ледачим, i надто рухливим. Щоразу при виходi з дому в Олега з’являвся вибiр – «котитися» вниз до Володимирського Собору або дертися вгору на Ярославiв Вал, де, звичайно, спокус у виглядi каварень i барiв було бiльше, але для цього були потрiбнi енергiя i бажання.

Тому будь-який вихiд Бiсмарка з дому без конкретноi мети, на прогулянку, розпочинався з вибору: лiворуч чи праворуч, вгору чи вниз? Вгору було ближче, але важче, вниз, навiть якщо тiльки до Хмельницького, було легше, але трохи далi i набагато нуднiше, якщо йшлося про мiсце для снiданку або кавового усамiтнення. Усi «дiловi» виходи вели вгору, адже короткий шлях до найближчоi станцii метро пролягав через ЯрВал.

Інодi Олег замислювався: як же тут жила останнiми роками його тiтка Клава, вiд якоi вiн i отримав помешкання у спадок? Будинок на схилi насправдi iй не залишав вибору.

Коли iй виповнилося шiстдесят сiм, вона перестала вiдходити далеко вiд брами. Сидiла на лавцi. Ще через кiлька рокiв перестала спускатися з третього поверху, переклавши турботу про закуп харчiв на соцiальних працiвникiв. Влiтку примощувалася на ослiнчику на балконi, взимку вбивала бiльше часу на кухнi бiля плити, грiлася. Олеговi батьки до неi навiдувалися рiдко.