На нашем сайте вы можете читать онлайн «Ключі Марії». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Ключі Марії

Автор
Дата выхода
01 февраля 2021
Краткое содержание книги Ключі Марії, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Ключі Марії. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Андрей Курков) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Події у новому романі Андрія Куркова та Юрія Винничука розгортаються одразу в трьох сюжетних зрізах: Хрестовий похід 1111 року, описаний у Хроніці лицаря Ольгерда з Галича, початок Другої світової у Львові та Кракові, а також сучасний період. Хто така Діва, і чому на неї полюють декілька століть поспіль, ким насправді є чорний археолог Олег, і головне – куди ведуть двері, які можна відчинити ключами Марії? Про це дізнаєтеся зі сторінок одного з найбільш очікуваних романів сучасної української літератури останніх років.
Ключі Марії читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Ключі Марії без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Але все ж певнi сумнiви стосовно цiеi грудки залишалися, адже була вона важчою за звичайний камiнь такого ж розмiру.
Стомившись вiд марних спроб побачити знахiдки в первiсному виглядi, Олег лiг на канапу i задрiмав. Йому навiть щось снилося, але тут тишу зруйнував дзенькiт мобiлки.
– Привiт! – продзвенiв Адiкiв юнацький голос. – Я втомився чекати!
– А, вибач, я прийшов i вiдразу заснув! – почав виправдовуватися Бiсмарк.
– Менi б твоi нерви. Ну раз я вже тебе розбудив, то розповiдай. Що знайшов?
– Що знайшов? – перепитав Бiсмарк, гарячково думаючи: про що Адiку розповiдати, а про що краще не треба.
– Конкретнiше!
– Лiпше я тобi покажу.
– Не покажу, а передам! – поправив його Адiк. – Тобi з такими речами треба бути обережним, а я знаю, що з ними робити.
– Ну гаразд, передам.
– Коли i де? Можу через пiвгодини до тебе пiдiйти.
– Нi, давай краще в каварнi. У «Ярославi», за годину. Менi треба ще душ прийняти, поголитись.
У ваннiй Бiсмарк пiдставив голову пiд струмiнь холодноi води. Вистачило хвилини, щоб нарештi бадьорiсть опанувала все тiло.
До торбинки вiн поклав грудку глини i довгастий предмет. А перстень заховав у нижню шухляду, вирiшивши залишити його для себе, як найцiннiше зi знайденого. Все ж це вiн, а не Адiк пiв ночi порпався в землi, це вiн ризикував. І, ризикував, напевно, не доганою або звiльненням з посади чергового електрика. Ця посада йому i геть нi до чого! Ризикував вiн радше власною свободою! Адже за такi речi можуть i посадити! А свобода для нього – головна, найвища цiннiсть! Опiсля за рангом цiнностей стоiть помешкання тiтки Клави, що стало його киiвським житлом, далi, як не крути, сiм’я, якi-не-якi батьки, що зробили для единого сина все, що могли, поки вiн був маленьким: забезпечили його тiльки гарними спогадами про дитинство i не надто драматичними спогадами про шкiльну юнiсть.
Пiднiмаючись по Франка вгору, Олег зрозумiв, що якось занадто швидко зiбрався, а отже i до каварнi прийде ранiше, нiж треба.
На розi Ярославового Валу i Франка вiн зупинився бiля газетного кiоску. Роззирнувся. Погляд сам завмер на дiвчинi, що якось розгублено стояла зовсiм поряд. Пристойно одягнена, в джинсах i в недешевiй яскраво-жовтiй куртцi з каптуром, вона, вiдчувши на собi його погляд, подивилася на Олега заплаканими очима.
– Ви зi мною не вип’ете? – запитала жалiбно.







