Ключі Марії

Тут усi меблi ще були польськi, але, вочевидь, конфiскованi в приватних помешканнях, бо усi цi креденси, що правили тепер за шафи для папок, ранiше служили для посуду.

– Отже, – почав полковник, – гадаю, ви перечитали ще раз хронiку.

– Перечитав. Навiть двiчi. І не розумiю, що саме вас у нiй зацiкавило.

Полковник висунув шухляду i вийняв прозору пляшечку у формi грушки, заткану дерев’яним корком з червоним сургучем. Усерединi пляшечки бiлiв снiгоподiбний порошок.

– Нас цiкавить оце, – полковник простягнув пляшечку професоровi.

Той узяв ii i здивовано покрутив у пальцях.

– Що це?

– Це саме те, що зiшкрябали лицарi в печерi.

– Молоко Богородицi? – отерп Курилас.

– Саме так. Лицаря Ольгерда було пiдступно вбито в Киевi. Його закопали пiд Софiйським собором. Коли там вiдбулися розкопки, було знайдено його кiстяк i ось цю пляшечку. Професор Грушевський перший висловив думку, що це i е те саме молоко Богородицi, яке було знайдене в печерi. Правда, хтось нас випередив i частину цього порошку привласнив.

Хто то мiг бути, нам не вдалося з’ясувати. Однак Грушевському було заборонено про це писати i говорити. Вiн, звiсно, не послухав, а вiдтак кiлька iсторикiв та археологiв зникло в заметах Сибiру. Його теж було знищено. Дивуетеся, що я вам так вiльно все розповiдаю? Справа в тому, що знищили цих гарних людей вороги народу. За що й самi вони у тридцять восьмому були розстрiлянi.

– А чим я можу допомогти?

– Ну, бачите… – полковник забрав пляшечку i сховав ii до шухляди.

 – Вороги народу перестаралися i фактично угробили всю iсторичну науку. У нас нема кадрiв, якi могли б робити глибокi дослiдження. Вся надiя на тих, хто зостався у Львовi. Серед них ми вибрали вас, як знаного дослiдника хрестових воен i участi в них лицарiв з Галичини та Волинi. Що ви думаете про дiвчину, яку було врятовано лицарями?

– За якою влаштували полювання король Балдуiн i Папа Римський?

– Так. Хто вона, на вашу думку?

– Якщо покладатися на хронiку, це вiчно юна египетська богиня Маа або ж… Богородиця.

Але ж це не бiльше, анiж легенда.

– Легенда легендою, та все ж е в нiй певний сенс, – полковник пiдняв вказiвного пальця догори. – В Жозефа Ернеста Ренана* е цiкавий здогад, що Жанна д’Арк насправдi не чула голосiв архангела Михаiла, святих Катерини Александрiйськоi i Маргарити Антiохiйськоi. Вони не розмовляли з нею, бо вона сама була Богородицею. Дiвою-Войовницею.