На нашем сайте вы можете читать онлайн «Ключі Марії». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Ключі Марії

Автор
Дата выхода
01 февраля 2021
Краткое содержание книги Ключі Марії, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Ключі Марії. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Андрей Курков) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Події у новому романі Андрія Куркова та Юрія Винничука розгортаються одразу в трьох сюжетних зрізах: Хрестовий похід 1111 року, описаний у Хроніці лицаря Ольгерда з Галича, початок Другої світової у Львові та Кракові, а також сучасний період. Хто така Діва, і чому на неї полюють декілька століть поспіль, ким насправді є чорний археолог Олег, і головне – куди ведуть двері, які можна відчинити ключами Марії? Про це дізнаєтеся зі сторінок одного з найбільш очікуваних романів сучасної української літератури останніх років.
Ключі Марії читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Ключі Марії без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
І тут йому здалося, що нарештi пофортунило. На другiй знимцi лiворуч не лише будиночок виявився напрочуд схожим, але й вивiска повнiстю збiглася за розмiрами i кiлькiстю букв. А головне – цi букви можна вже було прочитати! Ресторанчик називався «Ormos». І неважливо, що це слово могло означати, важливо було те, що тепер можна було спробувати роздобути адресу прадiдуся хулiганистоi дiвчинки.
Пiсля клацання мишкою по свiтлинi, на екранi вiдкрилася iнша сторiнка, теж повна знимок, але ще й з текстом: «Come and enjoy silence, sun and sea among traditional tavernas and ancient Greek ruins! Ormos is waiting for you!»
– Ормос тебе чекае! – переклав пошепки Олег останню фразу i в новому вiкнi викликав карти гуглу, а в пошукову систему забив «Ормос», i вiдразу винесли його карти в Егейське море.
Це дув вiтер за вiкном. Не сильно, але наполегливо.
– І пiсля цього вiн каже, що я – iдiот? – згадав Бiсмарк з усмiшкою Адiковi слова. В очах спалахнув вогник самовпевненостi i захоплення.
Почуття переможця не вiдпускало Олега, коли вiн роздягався в темрявi i лiз пiд ковдру до заснулоi гостi. Але як тiльки його рука торкнулася гарячого Рiниного тiла, Олег перелякано завмер. Вiн згадав про другу ковдру, про те, як вони вже спали начебто i поруч, але не разом. Пiднявся, дiстав другу ковдру. Влiгся поруч, на животi. Лiва рука сама полiзла пiд ii ковдру. Спочатку лягла на стегно, м’яке, гаряче.
– Молоко! – обiмлiв вiн, облизуючи губи. – Пiпець! Та ж вона вагiтна! А поводиться, як незаймана?! От же ж пройдисвiтка!
Сердита бадьорiсть змусила Олега вилiзти з-пiд ковдри. У трусах вiн пiшов на кухню, вiдчуваючи себе повним iдiотом i лохом.
«Нi, Адiк все ж мае рацiю! – думав вiн. – Я дiйсно iдiот! Вiддати ключi невiдомо кому? І навiть не зажадати вiдповiдi: чому цi ключi опинилися у якогось “брата” Колi? Ну, сука, почекаемо до ранку! Вранцi я обов’язково поставлю тобi всi цi питання. І ключi заберу нафiг! Це мiй будинок! Тiльки мiй i нiчий бiльше!»
Холодний язик вiтру торкнувся голих Олегових плечей. Вiн зачинив кватирку. Спати бiльше не хотiлося.






