Ключі Марії

Роздiл 16

Львiв, травень 1941. Богдан Курилас довiдуеться з подивом, що полковник Ваврик досконало володiе не лише украiнською мовою, але й росiйською «кирзовою»

Полковник витяг з шухляди товсту папку i розгорнув ii.

– Існуе так зване Каiрське диво, описане в кiлькох джерелах. Суть його така: щороку в останнiй четвер березня юрби народу сунуть на мiсцевий цвинтар, щоб подивитися на диво, коли мертвi оживають. Земля тодi мовби корчиться в пологових муках – то рука виткнеться з землi, то нога висунеться i знову зникне, де-не-де з’являеться й чиясь голова i дивиться широко розплющеними очицями.

Бувае, що й тiло з’являеться, та лише до половини, потiм, знесилiвши, опадае назад у землю.

– Менi це схоже на звичайне шахрайство, – похитав головою Курилас. – Якась група людей погоджуеться брати в цьому участь, iх присипають землею, а потiм вони грають своi ролi.

– Я знав, що ви так скажете, – невiдомо чого зрадiв полковник. – Але е описи очевидцiв. Фiлiпп Камерарiй, вiдомий учений, радник гессенського курфюрста i вiце-канцлер альтдорфського унiверситету описав це явище в книзi «Centuria historica» у 1628, виданiй у Ляйпцiгу, а Симон Гулар, женевський пастор i поет, – в книзi «Histoires admirables et memorables de nostre temps», виданiй у Парижi у 1607-му.

Можу назвати ще кiлька джерел, але всi вони зводяться до одного висновку – це не шахрайство. Всi цi очевидцi мали змогу наблизитися, добре роздивитися голови мерцiв, iхнi виряченi очi, почути звуки, якi добувалися з iхнiх вуст. Ба бiльше – вiдчути солодкавий трупний запах. Та й це можна, звiсно, театралiзувати, але мерцi при наближеннi до них промовляли iмена тих, хто насмiлився пiдiйти. Вони зверталися особисто до згаданих Камерарiя, Гулара i не згаданих Шуленбурга й iнших. І що особливо цiкаве: говорили до них iхнiми мовами! Хоча похованi у цьому мiсцi тiльки араби. Розумiете? А секрет весь у тому, що там теж колись пролилося молоко Богородицi.

Курилас кивнув.

– Припустимо, що так i було.

Проте менi б таки хотiлося ознайомитися з цими джерелами.

– Без проблем. Ми все для вас пiдготували. Вам доручено вiдчитати сигнали, якi залишае поява Богородицi.

– Яким чином? – здивувався Курилас.

– А ось яким. Чи чули ви про книгу Єноха? Звiсно, чули.

– Не тiльки чув, а й читав. Правда лише першу.

– Отже, ви не читали другу книгу Єноха «Книгу таемниць» i третю «Книгу небесних палацiв»?

– Нi.

– А була ще четверта «Книга Пречистоi Дiви».